Про податок на нерухомість: зміни у 2015 році

Читайте статтю: Податкова реформа розпочалась: зміни у Податковому кодексі України, які починають діяти з 1 січня 2015р.

Податкова реформа, розпочата в кінці 2014 року, маючи ціль наповнення місцевих бюджетів, внесла суттєві корективи в систему оподаткування. Зміни податкового законодавства щодо умов сплати податку на нерухомість більшість фізичних осіб відчують лише наступного року. Це пов’язано з тим, що базовим періодом сплати та нарахування податку на нерухоме майно є календарний рік.

Цього року платитимуть цей податок тільки власники, які мали об’єкти нерухомості протягом минулого 2014 року і не користувалися чинною тоді пільгою з оплати податку. Нагадаємо: власники квартир до 120 квадратних метрів, власники будинків до 250 квадратних метрів та власники одночасно квартир і будинків до 370 квадратних метрів звільнялися від сплати податку на нерухоме майно, а власники однієї дачі або садового будинку взагалі не мали платити податку на нерухомість.

А юридичні особи сплачуватимуть у поточному році цей податок по-новому, відповідно до внесених у законодавство змін, які набули чинності з 01.01.2015 року (Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякі законодавчі акти України щодо податкової реформи”). Далі зупинимося детальніше на податку на нерухомість.

Згідно зi ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до нового законодавства не є об’єктом оподаткування:

а) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки;