Стаття 6. Прийняття рішення про здійснення концесії

1. Рішення про здійснення концесії чи про недоцільність здійснення концесії приймають:

1) щодо об’єктів державної власності - центральний або місцевий орган виконавчої влади, що відповідно до закону здійснює функції з управління відповідними об’єктами державної власності, а якщо такий орган не визначено - Кабінет Міністрів України;

2) щодо об’єктів власності Автономної Республіки Крим - орган, уповноважений Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а якщо такий орган не визначено - Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

3) щодо об’єктів комунальної власності - територіальна громада села, селища, міста в особі сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради або її виконавчого органу (на підставі рішення представницького органу місцевого самоврядування), а також районна та обласна ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (у межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами України, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами);

4) щодо майна господарських товариств публічного сектору разом з об’єктами державної власності, щодо яких такі господарські товариства є балансоутримувачем, або без таких об’єктів - орган господарського товариства публічного сектору, уповноважений на прийняття рішення про вчинення значного правочину або про попереднє надання згоди на вчинення значного правочину;

5) щодо майна господарських товариств публічного сектору разом з об’єктами державної, комунальної власності, об’єктами власності Автономної Республіки Крим, щодо яких такі господарські товариства не є балансоутримувачем, - орган господарського товариства, уповноважений на прийняття рішення про вчинення значного правочину або про попереднє надання згоди на вчинення значного правочину, спільно з органом, уповноваженим приймати рішення про здійснення концесії чи про недоцільність здійснення концесії щодо відповідних об’єктів державної, комунальної власності, об’єктів власності Автономної Республіки Крим згідно з цією статтею;

6) щодо створюваних об’єктів - орган, визначений відповідно до пунктів 6 і 7 частини другої статті 5 цього Закону.

2. Рішення про здійснення концесії чи про недоцільність здійснення концесії приймається протягом 90 календарних днів з дня подання техніко-економічного обґрунтування здійснення ППП (сільською, селищною, міською радою, районною у місті (у разі її створення) радою, районною чи обласною радою - не пізніш як на найближчій сесії після спливу 90-денного строку) у передбаченому цим Законом порядку, а для проектів концесії з допороговим значенням - протягом 45 календарних днів з дня подання концептуальної записки щодо здійснення ППП (сільською, селищною, міською радою, районною у місті (у разі її створення) радою, районною чи обласною радою - не пізніш як на найближчій сесії після спливу 45-денного строку).

Орган, що прийняв рішення про здійснення концесії чи про недоцільність здійснення концесії, зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення повідомити про нього у письмовій формі уповноважений орган.

3. Рішення про здійснення концесії може передбачати необхідні заходи з підготовки до проведення конкурсу та укладення концесійного договору, у тому числі:

1) підготовку об’єкта концесії до передачі концесіонеру за концесійним договором, зокрема оформлення права державної або комунальної власності на майно, що є об’єктом концесії, формування та/або державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки, необхідні для здійснення концесії, проведення інвентаризації та незалежної оцінки майна, що є об’єктом концесії (у разі необхідності);

2) організацію інформаційного супроводження проекту концесії, зокрема для вивчення зацікавленості серед потенційних інвесторів;

3) залучення радників, незалежних експертів (у разі необхідності);

4) забезпечення взаємодії концесієдавців (якщо в проекті концесії беруть участь кілька концесієдавців);

5) уповноваження сільського, селищного, міського голови, голови районної, обласної ради або виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради на підписання концесійного договору.

Якщо рішення про здійснення концесії приймає орган, який не буде концесієдавцем, у такому рішенні визначається концесієдавець.

Заходи, передбачені цією частиною, виконуються протягом строку, що не перевищує 90 календарних днів з дати прийняття рішення про здійснення концесії, якщо інший строк не визначений у такому рішенні.

4. З дня прийняття рішення про здійснення концесії балансоутримувач, його уповноважені органи управління без згоди концесієдавця не мають права приймати рішення про:

1) припинення зобов’язань третьої сторони, пов’язаних з об’єктом концесії, перед балансоутримувачем шляхом зарахування зустрічних вимог;

2) здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження об’єкта концесії, зменшення його вартості (крім амортизаційних відрахувань) або зменшення його розміру, поділ/об’єднання, передача в оренду (суборенду) або на правах емфітевзису, суперфіцію, сервітуту земельної ділянки державної чи комунальної власності, що перебуває в постійному користуванні/ власності/ оренді балансоутримувача та є необхідною для реалізації проекту концесії;

3) міну (обмін), іпотеку або заставу майна, що є об’єктом концесії;

4) списання основних засобів, що є об’єктом концесії;

5) безоплатну передачу та реалізацію майна, що є об’єктом концесії, для погашення заборгованості;

6) передачу майна, що є об’єктом концесії, в оренду або передачу третім особам в будь-який інший спосіб на платній чи безоплатній основі права користування та/або володіння таким майном, у тому числі шляхом укладення будь-яких змішаних, непоіменованих та інших договорів, що передбачають передачу таких прав, або продовження строку дії таких договорів;

7) внесення такого майна до статутного капіталу інших суб’єктів господарювання;

8) передачу такого майна в управління/спільну діяльність;

9) вчинення дій, що можуть призвести до обтяження прав на земельну ділянку державної чи комунальної власності та/або обмеження у її використанні, що перебуває в постійному користуванні/ власності/ оренді балансоутримувача та є необхідною для реалізації проекту концесії;

10) припинення балансоутримувача шляхом реорганізації.

Якщо дії, передбачені цією частиною, вчиняються без попереднього погодження концесієдавцем, такий правочин є недійсним.

Обмеження, передбачені цією частиною, діють протягом двох років з дня прийняття рішення про здійснення концесії. Зазначений строк може бути продовжений за рішенням концесієдавця.

Відповідальність за збереження цілісності об’єкта концесії та за шкоду, завдану такому об’єкту, несе керівник балансоутримувача.