Про емфітевзис як альтернатива оренді

Ще у Давньому Римі було запроваджено інститут використання землі для сільськогосподарських потреб особами, які не були її власниками.

Римське приватне право надає нам тлумачення поняття “емфітевзис”, а саме це - довгострокове відчужуване та успадковане право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за наявності в особи потреби і можливості такого використання.

Емфітевзис полягав у наданні користувачеві (емфітевту) власником земельної ді­лянки строкового права землекористування за умови використання землі для сільськогосподарського виробництва. Це право землекористу­вання могло відчужуватися емфітевтом і переходити в порядку спад­кування.

Діюче законодавство, а саме ч.1 статті 407 Цивільного кодексу України зазначає, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Аналогічна норма відображена також в ч.1 статті 102-1 Земельного кодексу України.

Що ж таке емфітевзис в нинішніх реаліях?

На це питання можемо відповісти проаналізувавши відповідні норми законодавства:

- право користування чужою земельною ділянкою приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися або передаватися в порядку спадкування;

- cтрок користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може перевищувати 50 років;

- якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це другу сторону не менш як за один рік.