Призначення документальних позапланових перевірок за ухвалою слідчого судді є незаконним

Станом на сьогодні поширеним є проведення позапланових податкових перевірок в рамках кримінальних проваджень на підставі ухвал слідчого судді. Існують навіть випадки винесення ухвал одразу щодо тисячі підприємств (від 01.08.2016 р. у справі №760/6919/16-к).

Аналізуйте судовий акт: Неймовірно! Ухвала суду дозволила провести позапланову документальну перевірку у кримінальному провадженні 900 платників податків! 01 серпня 2016 року (Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Демидовська А.І. від 1 серпня 2016 р.)

Однак, я вважаю, що у слідчих суддів немає законних підстав виносити ухвалу про призначення документальної позапланової перевірки за клопотанням слідчого, прокурора у кримінальному провадженні. В юридичних колах це питання викликало чимало дискусій та неоднозначності, а правників розбило на два табори.

Перші, більшість з яких є правоохоронцями, дотримуються позиції, що винесення ухвали слідчим суддею про проведення такої перевірки є абсолютно законним. Для підтвердження своєї позиції вони посилаються на пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, яким передбачено однією з підстав для проведення перевірки отримання відповідної ухвали суду. Варто зазначити, що судова практика, здебільшого, також сформована на цій позиції.

Інші, до яких належу і я, зазначають, що проведення таких перевірок є незаконним, оскільки КПК України не містить положень, які регулювали б питання порядку подачі та розгляду клопотань слідчих чи прокурора про проведення перевірки, а також не містить підстав для задоволення чи відмови у задоволенні цих клопотань. До того ж дані, отримані шляхом проведення податкової перевірки, призначеної судом, не є такими, що отримані у порядку, передбаченому КПК України, а отже, вони не можуть бути доказами в розумінні кримінального законодавства.

Зокрема, таку позицію викладено в ухвалах слідчих суддів від 22.10.2016 р. у справі №473/2875/16-к та від 03.11.2016 р. у справі №759/15062/16-к.

Незаконність подібних перевірок підтверджується ч. 3 ст. 9 КПК України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу, а при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Важливим для розуміння позиції законодавця є той факт, що раніше КПК України містив норми, згідно з якими до повноважень слідчого та прокурора належало право призначати такі перевірки (п. 6 ч. 2 ст. 36 та п. 4 ст. 40). Однак з прийняттям Закону України №1697-VII від 14.10.2014 р. «Про прокуратуру», який набув чинності 15.07.2015 р., зазначені норми було виключено з КПК України.

У пояснювальній записці до цього Закону було зазначено: «Такі зміни дозволять уникнути дублювання повноважень прокуратури та інших органів, на які покладаються повноваження щодо нагляду (контролю) за додержанням законів, що дасть змогу, з одного боку, чітко зрозуміти, який орган несе відповідальність за стан справ у певній сфері суспільних відносин, а з іншого боку, зменшити кількість перевірок та інших заходів, які можуть впливати на діяльність фізичних та юридичних осіб, насамперед у сфері підприємницької діяльності».

Звичайно, остаточне вирішення цієї проблеми можливе лише шляхом внесення змін до законодавства. Усвідомлюючи зазначене, при підготовці до другого читання проекту ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №5368 від 07.11.2016 р. я подав правку №106 про виключення пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 з ПК України. На жаль, вона була не підтримана комітетом. З метою практичної допомоги правозахисникам та слідчим суддям я звернувся до спеціалізованих установ, щоб вони надали свою позицію і нарешті внесли ясність у це питання.