Принцип правової визначеності: чи може держава змінити цільове призначення землі?

Придбавши на законних підставах земельну ділянку, щодо якої раніше були судові спори стосовно її цільового призначення, нові власники стикнулися із скасуванням державою первинного правовстановлюючого документу.

Наскільки це справедливо,– Європейський суд з прав людини розбирався у справі «Шамати проти Туреччини» (заява № 29115/07), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

Ніязі та Нурі Шамати придбали земельну ділянку біля лісу, щодо якої раніше точилися судові спори. Лісова адміністрація намагалася довести колишньому власнику, що його земля знаходиться у лісі та є природоохоронною зоною. Але суд у цій справі став на бік людини, встановивши, що ділянка знаходиться за межами лісу. Таке рішення набуло статус остаточного ще в 1979 році.

Але після зміни власника лісова адміністрація в 2003 році знову відкрила провадження. Тепер підставою для визнання недійсним правовстановлюючого документу був висновок, складений уповноваженим державним органом у 1985 році про те, що земля таки знаходиться в межах лісу.

В кінцевому підсумку в 2007 році суди прийняли рішення на користь лісової адміністрації. Аргументи власників про те, що статус земельної ділянки був визначений в рішенні від 1979 року, сприйняті не були.

Тоді Ніязі та Нурі Шамати звернулися до Євросуду. Посилаючись на статтю 6§1 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини заявники стверджували, зокрема, що провадження проти них порушувало принцип правової визначеності.

Суд у Страсбурзі констатував порушення конвенційних гарантій в цій частині та присудив відшкодувати завдану моральну шкоду на суму 6 тис. євро.

Згадайте новину: Адвокат порушує порядок чи суддя має упереджене до нього ставлення? ЄСПЛ нагадав, на чию користь сумніви

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 027 (2020)
21.01.2020

Şamat проти Туреччини (заява № 29115/07)