Правові новини практики праці та зайнятості (4 квартал 2016, 1 квартал 2017 років)

Системи оплати праці та нові штрафи з 1 січня 2017 року

6 грудня 2016 року Парламент прийняв Закон 1, яким вніс зміни до низки нормативно-правових актів з метою підготовки до підняття мінімальної заробітної плати. Він набирає чинності з 1 січня 2017 року. У той же час, Законом про бюджет2 мінімальна заробітна плата була збільшена до 3200 грн.

Основні зміні у HR-сфері стосуються систем оплати праці та введення нових штрафів (фінансових санкцій) до Кодексу законів про працю України («КЗпП»). Зокрема, Закон остаточно визначив тарифну систему оплати праці як обов’язкову лише для роботодавців публічної сфери. Тарифна ставка робітника першого розряду в цій системі буде встановлена на рівні прожиткового мінімуму – 1600 грн. При цьому, приватні роботодавці можуть самостійно визначити свої системи оплати праці у колективному договорі чи внутрішніх положеннях після консультацій з працівниками.

Закон запроваджує штрафи (фінансові санкції) для підприємств за два нових види порушень, що стосуються проведення перевірок Державною службою праці («Держпраці»): 1) недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні; 2) недопущення до проведення перевірки з питань «тіньового працевлаштування»2, створення перешкод у її проведенні. У першому випадку компанії-роботодавцю загрожуватиме штраф в розмірі трьох мінімальних заробітних плат (4800 грн. на сьогодні або 9600 грн. в разі підвищення мінімальної заробітної плати). У випадку недопущення інспекторів Держпраці чи створення перешкод у проведенні перевірки щодо «тіньової зайнятості», порушникам загрожуватиме штраф аж у сто мінімальних заробітних плат (160 000 грн. на сьогодні або 320 000 грн. в разі підвищення мінімальної заробітної плати).

Користуйтесь консультацією: Види відповідальності за порушення трудового законодавства та оплати праці

СУДОВА ПРАКТИКА

Припинення трудового договору на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП

У постанові3 від 26 жовтня 2016 року у справі № 404/3049/15-ц Верховний Суд України («ВСУ») висловив правову позицію щодо припинення трудових договорів за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП).

Припинення трудового договору на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП у даній справі було оформлено заявою працівника, завізованою уповноваженим органом (при цьому, працівник заявляв, що така заява була підписана ним під тиском). Зважаючи на те, що ця заява (хоч і підписана особисто працівником) була подана роботодавцеві іншою особою в період непрацездатності працівника, ВСУ дійшов висновку про необхідність з’ясування дійсного волевиявлення сторін трудового договору на його припинення за п. 1 ст. 36 КЗпП.

Відтепер, згідно з правовою позицією ВСУ, суди, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП, повинні з'ясувати:

1) чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою;

2) чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення;