Правова допомога або професійна правнича?

З 02.06.2016 року Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" було змінено ст. 59 Конституції України - слово "правову" замінили словами "професійну правничу".

На сьогодні ст. 59 Конституції України має наступний вигляд: "кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав".

Правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України.

Натомість, ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" говорить, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, може бути договір про надання правової допомоги.

Також, профільний закон визначає договір про надання правової допомоги - як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

І що ж робити, коли Конституція закріплює право кожного на професійну правничу допомогу, а адвокати, які керуються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", здійснюють свою діяльність на підставі договору про надання саме правової допомоги.

Насправді, правники повинні перші спиратись на Конституцію, як на основний закон, але як це можна робити, коли право на професійну правничу допомогу є, а Закон, котрим керуються професійні правники (адвокати), взагалі не передбачає такого словосполучення.

Ще 05.02.16 на сайті НААУ була розміщена публікація з деякими роз'ясненнями з цього приводу, сутність цих роз’яснень полягає у наступному.

Так, необхідність звернення до Конституційного Суду та надання роз’яснення рішенням N 23-рп/2009 від 30.09.2009 р. в справі N1-23/2009 було викликано в першу чергу відсутністю законодавчого визначення права свідка на правову допомогу у кримінальному процесі. На сьогодні ж проблеми з таким визначенням немає, адже існує чітке визначення такого права в Кримінальному процесуальному кодексі України, а саме в ст. 66. Більш того, поняття правової допомоги, а також право кожної особи на надання правової допомоги визначено в ряді рішень Європейського суду з прав людини, в тому числі проти України. Тому на практиці, навряд чи мають виникнути питання щодо вказаних термінів і більш того необхідності в їх новому тлумаченні.

В свою чергу, п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначає», що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката.

Що ж до терміну, «правничий» - тут взагалі не має виникати жодних питань. Заміна терміна "правова допомога" на "правнича допомога" обумовлена стандартами української мови, які визначають, що прикметник, застосовуваний для позначення відповідного виду допомоги, походить від іменника, що позначає саму професію особи, яка надає таку допомогу. Іменником для позначення особи, яка надає послуги у сфері права (у юридичній сфері), є слово "правник". Отже, саме особи, що належать до правничої професії, надають професійну правничу допомогу. Більш того, терміни правовий – правничий – правний – юридичний є родо-видовими синонімами.