Правосуддя майбутнього: як AI змінює судовий процес

Ще кілька років тому говорити про «робота-суддю» означало радше спекулювати на темі майбутнього, ніж обговорювати конкретні моделі судової реформи. Нині ж питання використання штучного інтелекту в судовій системі обговорюється на рівні державних стратегій, пілотних проєктів та професійних дискусій. Водночас важливо підкреслити, що йдеться не про заміну системою штучного інтелекту, а про поступову, але глибоку трансформацію всього судового процесу під впливом AI. Змінюється не лише форма, а й логіка судочинства: як готуються та подаються позови, як збираються й оцінюються докази, як формуються правові позиції, як суддя приходить до рішення і як громадянин взаємодіє із судом на різних етапах.

LegalTech: Штучний інтелект в адвокатській діяльності: креатив чи неповага до суду?

Штучний інтелект уже стає своєрідною «прихованою інфраструктурою» правосуддя — від автоматизованого опрацювання документів і пошуку релевантної практики до прогнозування ймовірних результатів спору. У різних країнах цей процес відбувається по-різному: в одних AI інтегрують у внутрішні інформаційні системи судів як допоміжний інструмент судді, в інших створюють онлайн-трибунали, де більшість процедур здійснюється без традиційної зали судових засідань. Однак спільним є те, що судова система більше не може ставитися до AI як до додаткової опції. Це фактор, який уже впливає на стандарти роботи, очікування суспільства і навіть на те, як розуміється сама категорія справедливого суду.

Тому ключове питання сьогодні полягає не стільки в тому, чи допустимо використовувати штучний інтелект у сфері правосуддя, скільки в тому, на яких умовах, із якими гарантіями та обмеженнями це має відбуватися. Важливо визначити рамки, у яких AI може бути інтегрований у судовий процес так, щоб підсилювати ефективність та передбачуваність правосуддя, не підриваючи при цьому довіру до суду, незалежність судді та базові права людини.

LegalTech: OpenAI представила DocuGPT - АІ агента по юридичних контрактах

В Україні останніми роками з’явився фундамент для таких змін — цифрова інфраструктура судової системи. Уже працює Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, функціонують електронний кабінет, підсистема «Електронний суд», є можливість брати участь у засіданні по відеозв’язку. Для юриста це означає, що позов, заяву чи клопотання можна подати онлайн, процесуальні документи надходять в електронному вигляді, до матеріалів справи можна отримати доступ через інтернет, а в багатьох випадках немає потреби фізично їхати до суду. Тобто ми вже маємо електронний суд у сенсі «цифровий документообіг і дистанційна участь», але ще не маємо суду, де AI реально впливає на аналіз справи чи зміст рішення.

Тут важливо розрізняти два рівні. Перший — це власне електронний суд. Його головний зміст — зручність і доступність: можливість не носити папери до канцелярії, подати документи з офісу чи дому, підключитися до засідання онлайн. Другий рівень – це «розумний суд», де на базі штучного інтелекту працюють системи, які допомагають шукати релевантну судову практику, аналізувати масив документів, підказувати можливі процесуальні рішення, а в простих, типових спорах — частково автоматизувати їх розгляд. Україна фактично завершила основний етап переходу до електронного суду. Значно складніше питання полягає в тому, чи наважимося ми перейти від суто технічної цифровізації до справжньої інтеграції AI у зміст судового процесу, а не обмежимося лише його оболонкою.

LegalTech: Стаття 16 Кодексу суддівської етики або знову суддя ВС Берназюк про ШІ в судовій практиці

До прикладу, Китай демонструє більш радикальний підхід. В країні діють спеціальні інтернет-суди, які повністю онлайн розглядають спори, пов’язані з електронною комерцією та цифровими послугами, а також розбудовується система smart courts — судів, де AI використовується для пошуку практики, аналізу документів і підготовки проєктів рішень. На рівні державної політики задекларовано: штучний інтелект має стати звичайним робочим інструментом суду. Тобто цифровізація там — це вже про зміст роботи суду, а не лише про можливість «подати позов онлайн».

Канада пропонує іншу, але не менш показову модель — онлайн-трибунал Civil Resolution Tribunal у провінції Британська Колумбія. Це державний орган, який розглядає дрібні спори (між сусідами, споживчі конфлікти, невеликі борги, іноді — ДТП) повністю онлайн. Людина заходить на сайт, відповідає на запитання, система допомагає сформулювати вимоги, пропонує варіанти врегулювання. Якщо дійти згоди не вдається, справа переходить до розгляду людиною — членом трибуналу. У цій моделі штучний інтелект не виносить вирок, а допомагає людині пройти шлях від проблеми до рішення: підказує, структурує інформацію, пропонує варіанти дій. Головний акцент — полегшити доступ до правосуддя для тих, кому класичний суд надто дорогий, складний або географічно недосяжний.

Якщо подивитися на ці приклади в комплексі, Україна виглядає як держава, яка вже зробила важливий перший крок — перевела суд у цифровий формат, але ще не визначилася, з якою метою та яким чином використовувати штучний інтелект у судовому процесі. При цьому у світі вже чітко видно кілька основних напрямів, у яких AI реально вбудовується в правосуддя.