Право на правочин

Основною метою діяльності комерційного підприємства – є одержання прибутку, що передбачає укладання значної кількості правочинів. Більшість підприємств кожного дня, тижня, місяця, року укладають мільйони, сотні мільйонів правочинів.

Однак вчинення правочинів має свої особливості залежно від організаційно-правової форми сторін такого правочину. Одним з найбільш врегульованих у цьому питанні є акціонерне товариство. Перш за все, це пов’язано з намаганням законодавця захистити інтереси всіх зацікавлених осіб, в т.ч. значної кількості акціонерів.

Більшість акціонерних товариств створені в Україні внаслідок проведення приватизації державних підприємств . Також існує багато підприємств, свідомо створені засновниками у формі акціонерного товариства з метою захисту корпоративного співіснування декількох інвесторів. Крім того, багато постприватизаційних акціонерних товариств мають декілька значних власників, які бажають забезпечити за допомогою зрозумілої та ефективної системи корпоративного управління захист власних інтересів.

Корпоративне управління – це не лише процес обрання органів товариства. Корпоративне управління - це механізм узгодження прав та інтересів різних суб’єктів - не тільки акціонерів та менеджменту, а і контрагентів та держави.

Одним з елементів зазначеного механізму є процес надання згоди на вчинення значних правочинів та правочинів із заінтересованістю. До речі, законопроектом «Про ТОВ та ТДВ» (№4666) пропонується запровадити схожу процедуру для ТОВ та ТДВ.

На початковому етапі впровадження таких змін більшість акціонерних товариств негативно сприймала додаткові обмеження щодо укладання правочинів. Але згодом стало зрозуміло, що законодавчі ініціативи були поштовхом для власників бізнесу замислитись над впровадженням системи важелів та противаг в управлінні товариством. Така система практичного застосування вимог законодавства дозволяє контролювати діяльність органів товариства, збалансовувати інтереси декількох інвесторів та забезпечувати належний захист від зловживань посадовими особами.

01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» (деякі норми якого набувають чинності 01.01.2018р.). Закон доволі ґрунтовний та визначальний. Окрім змін порядку проведення Зборів акціонерів, формування органів Товариства, законом внесені зміни до порядку надання згоди на вчинення значних правочинів та правочинів із заінтересованістю.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст. 2 ЗУ «Про акціонерні товариства» (надалі – Закон)- значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності. Відповідно до ст.70 Закону для прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, ринкова вартість якого не перевищує 25% вартості активів - достатньо рішення Наглядової ради Товариства. Якщо ж ринкова вартість перевищує 25% - вчинення правочину можливо виключно за рішенням Загальних зборів акціонерів. При цьому мало хто з акціонерних товариств зважає на використане законодавче формулювання «ринкова вартість». Інколи посадові особи, з метою ухилення від необхідності погодження значного правочину з відповідним органом, штучно зменшують вартість правочину. Однак такі дії не є виправданими, оскільки матимуть суттєві наслідки. Так, якщо акціонер чи Наглядова рада Товариства дізнаються про укладання таких правочинів – зможе подати до суду відповідний позов, довести в суді, що вартість правочину не є ринковою, встановити «ринкову» вартість та визнати правочини недійсними. Наслідки недійсності правочину очевидні – повернення сторін у первинний стан, а в окремих випадках наслідки можуть бути фатальними для подальшої діяльності товариства.

Також, деякі акціонерні товариства, які за Законом можуть не обирати Наглядову раду, статутом Товариства відносять прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину до 25% вартості активів до компетенції виконавчого органу. Такі дії можуть мати наслідком визнання недійсними значних правочинів, адже у випадку відсутності Наглядової ради у товаристві, повноваження прийняття рішення , що належить до її виключної компетенції переходить до Загальних зборів, окрім повноважень щодо скликання Зборів. Відповідно, такі дії виконавчого органу є перевищенням повноважень. Всі ці обмеження стосуються і надання попередньої згоди на вчинення значних правочинів.

Суттєвих змін зазнала ст. 71 Закону –яка визначає порядок надання згоди на вчинення правочинів із заінтересованістю. Попередня редакція цієї статті містила доволі загальні визначення та, фактично, на практиці повноцінно не застосовувалась. Зі змінами законодавства від 01.05.2016 року запроваджено порядок надання згоди на вчинення таких правочинів, визначено конкретні критерії заінтересованості та необхідну сукупність обставин для віднесення правочину до правочину із заінтересованістю. Крім того, впроваджено так званий «диктат міноритарію» - неможливість голосування заінтересованого у правочині акціонера/члена Наглядової ради за таке рішення. Зі змінами, які набули чинності у червні 2017 року «диктат міноритарію» було послаблено для приватних акціонерних товариств, але виключно за умови внесення відповідних зміни до статуту Товариства.