Нормативне визначення «правил внутрішнього трудового розпорядку»
Правила внутрішнього трудового розпорядку (далі – ПВТР) конкретного роботодавця розробляються на підставі Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених ще постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1984 №213.
Згідно зі ст. 142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Складовою правил внутрішнього трудового розпорядку можуть бути правила поведінки на підприємстві, в установі, організації, які містять положення, зокрема, про зобов’язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, у тому числі інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією.
Згідно з п. 5 ст. 29 КЗпП до початку роботи роботодавець зобов’язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника, зокрема, про правила внутрішнього трудового розпорядку.
Крім того, у ПВТР закріплюються тривалість і режим роботи на підприємстві (ст. 52 КЗпП), час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) (ст. 57 КЗпП), порядок роботи при змінному графіку (ст. 58 КЗпП), перерви в роботі (ст. 66 КЗпП), заходи заохочення працівників (ст. 143 КЗпП).
А згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП систематичне невиконання працівником ПВТР є однією з підстав для звільнення.
Обов’язковість затвердження ПВТР для роботодавців
Згідно з абзацом 3 ст. 142 КЗпП встановлення правил поведінки на підприємствах, в установах, організаціях, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об’єктах чи операторах критичної інфраструктури є обов’язковим. З цього можна зробити висновок, що для всіх інших роботодавце встановлення ПВТР не є обов’язковим. Але це не зовсім так.
У чинних листах Мінсоцполітики України від 21.06.2017 №312/0/22-17/13, від 28.12.2017 №568/0/22-17/134 та від 21.05.2019 №34/0/23-19/133 наголошується на обов’язковості затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку усіма роботодавцями.
Хоча листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний та необов’язковий характер, в них вказано, що обов’язковість затвердження ПВТР стосується як юридичних осіб, так й фізичних осіб – підприємців, що використовують працю найманих працівників.