З 4 квітня 2016 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», що встановлює нові правила реєстрації місця проживання громадян. Функцію з реєстрації місця проживання передано до виконавчих органів територіальних громад, відтак підрозділи міграційної служби припинили здійснення реєстрації місця проживання. Фото: Українська правда
На цій сторінці зібрано відповіді на найбільш поширені запитання журналістів та громадян стосовно нововведень.
Для реєстрації місця проживання слід звернутися до органів реєстрації, пошук яких можна здійснити за допомогою сервісу «ОРГАНИ РЕЄСТРАЦІЇ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ».
В кінці минулого року (10 грудня 2015 року) Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» № 888-VIII, яким функції з реєстрації місця проживання громадян делеговані органам місцевого самоврядування (раніше цю функцію здійснювала Державна міграційна служба). Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 розроблена на виконання цього закону, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і визначає порядок реєстрації, виходячи з нових вимог.
Головне нововведення - всі функції з реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання тепер знаходяться в руках органів місцевого самоврядування. Що стосується процедур, вони особливих змін не зазнали.
Органами реєстрації закон визначає виконавчі органи сільських, селищних або міських рад. Або, в разі, якщо такі органи не створені, функції з реєстрації громадян виконує сільський голова.
Місцем постійного проживання закон вважає адресу, за якою людина проживає більше шести місяців на рік. Тобто, якщо хтось виїжджає з дому на місяць, два або більше, але потім повертається, йому не потрібно ніде реєструватися.
Між цими процедурами є принципова різниця. Радянська прописка носила дозвільний характер. Тобто виконувала функцію закріплення населення за певною адміністративною одиницею через систему територіальних лімітів. Прописка дозволяла вселення та проживання додаткових мешканців, без врахування житлової площі, лише виключно стосовно близьких родичів.
Рішенням Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року адміністративно-дозвільний інститут прописки було скасовано. Тому, при реєстрації місця проживання не існує будь-яких обмежень щодо необхідних санітарних норм житлової площі та щодо кількості зареєстрованих осіб в одному житловому приміщенні.
Людина сама вибирає собі місце проживання і тільки ставить державу про це до відома. Ніяких повноважень, що обмежують право на вільний вибір місця проживання, у держави немає. І до майнових прав реєстрація взагалі ніякого відношення не має.
Користуйтеся консультацією: Реєстрація та зняття з реєстрації місця проживання ("прописка" та "виписка") в Україні
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Всі права захищені.