Позовна давність при поділі майна подружжя - початок відліку

Історія проста: зустрілися чоловік та жінка, покохали один одного та вирішили створити сім’ю. РАЦС, весілля, діти… Здавалось би «Happy End». Але жити довго та щасливо не вийшло. Постійні сварки, биття посуду та врешті-решт зрада чоловіка призвели до розлучення. Жінка вигнала негідника з квартири з усіма речами, а той особливо й не пручався. Пройшов час, чоловік схаменувся та вирішив спробувати відновити стосунки з колишньою жінкою. Та до квартири колишня дружина його не пустила, віддала залишки його речей та змінила всі замки в квартирі.

Пройшло майже 20 років і чоловік звернувся до суду з метою відсудити собі половину квартири. Згадав, що будучи у шлюбі, колись давав свої «сто рублів» на її придбання, а тому має рівні права з колишньою жінкою на квартиру.

От тільки дещо чоловік не врахував. Строк позовної давності минув. Саме тому суд відмовився йому присудити половину квартири. Що ж це за чарівний «строк позовної давності», який допоміг жінці відновити справедливість?

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, строк, у межах якого чоловік міг звернутися до суду, щоб визнати право власності на ½ квартири і називається строком позовної давності.

Тому коли виникає потреба поділити спільне майно, необхідно пам’ятати, що термін подачі позовної зави обмежений.

Тривалість позовної давності.

Якщо особи перебувають у зареєстрованому шлюбі – позовна давність не застосовується.

Будучи у зареєстрованому шлюбі кожен із подружжя може вимагати поділити спільне майно у будь-який час. Позовна давність до таких вимог не застосовується.

Зовсім інше правило поширюється на осіб, шлюб між якими розірвано.

Законом установлена позовна давність у три роки для осіб, які розлучилися.