Загальновідомими є факт що Україна є країною з великим сільгосппотенціалом, декілька років поспіль Україна серед лідерів експорту зернових, а відтак одне з провідних місць у структурі економічного сектору займає агробізнес. Тому, держава законодавчо постійно намагається поліпшити умови для спрощення діяльності аграрних підприємств та створити сприятливі умови для їх розвитку. Так, одним з таких, на наш погляд, важливих важелів є застосування спрощеної системи оподаткування для сільгоспвиробників.
Спрощена система оподаткування – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2. ст. 291 ПК України).
Так, ще 18.06.1998 р. Указом Президента № 652/98 «Про фіксований сільськогосподарський податок» для сільськогосподарських товаровиробників починаючи з 1999 року було запроваджено фіксований сільськогосподарський податок замість сплати податку на прибуток, плати за землю, комунального податку та ін. Зазначений вище Указ Президента № 652/98 від 18.06.1998 р. наряду з Указом Президента від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» був одним з перших законодавчих актів, який давав початок впровадженню в Україні спрощеної системи оподаткування.
Питання спрощеної системи оподаткування є одним з найважливіших для держави та суб’єктів малого підприємництва, оскільки у зовнішньоекономічному просторі необхідно забезпечити стабільний економічний розвиток малого підприємництва як одного з основних елементів у ринковій системі.
Наразі у наукових виданнях та в мережі Інтернет наявно багато статей, в яких експерти висвітліють різні аспекти, проблеми, плюси та мінуси оподаткування спрощенців. Відповідно до інформації оприлюдненої на сервісі відкритих даних «Опендатабот» в Україні станом на 2019 рік єдиний податок сплачують 174 297 компаній (15%) і 1,3 млн ФОП (70%). При чому, найбільша кількість компаній на єдиній системі оподаткування займається операціями з нерухомим майном (14%). На другому місці — оптова торгівля (7,8%), сільське господарство (7,5%) і діяльність у сфері права та бухгалтерських послуг (5,7%).
Одночасно слід відмітити, що запровадження в Україні спрощеної системи оподаткування для сільгоспвиробників значно сприяло їх розвитку та загалом створювало сприятливий податковий клімат для малого бізнесу. Однак, як би там не було, у сучасних правових реаліях у нас з оподаткування «спрощенців» не все так добре, як їм того хотілось би.
Зокрема, у цій статті хотілось би висвітлити проблему, котра може виникати у платників, процентне відношення яких сягає щонайменш 7,5% від усіх спрощенців – платників Єдиного податку 4 групи, до яких відносяться сільськогосподарські товаровиробники.
Особливість податкової звітності платників Єдиного податку 4 групи полягає в тому, що вони для підтвердження перебування на спрощеній системі оподаткування мають обов’язок кожного року до 20 лютого подавати до фіскального органу пакет документів зазначених у п. 298.8.1. ст. 298 ПК України, якими фактично підтверджують, що їх діяльність з сільгосптоваровиробництва відповідає критеріям перебування на 4 групі (обсяг сільськогосподарського товаровиробництва займає не менше 75%), як і попереднього року, та вираховують суму сплати податку на поточний рік.
Нажаль, у реаліях нашої країни майже починаючи з введення у 2015 році 4 групи Єдиного податку розповсюдженою є практика фіскальних органів, які з різних формальних причин намагаються не допускати платників до перебування на спрощеній системі оподаткування. Проаналізувавши зміст Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР) можна дійти висновку, що контролюючі органи систематично позбавляють сільгоспвиробників статусу платника Єдиного податку 4 групи.
Досить типовим є коли ситуація виглядає наступним чином: сільгоспвиробник (підприємство, що має частку більше 75% виробництва сільгосппродукції) багато років займається сільським господарством та з року в рік, як цього потребує ПК України, подає всі необхідні документи до податкової. Однак, у випадку якщо у платника податків виникає податковий борг, навіть мізерний (в деяких випадках в розмірі 100-200 грн., як це було у нашого клієнта через помилкову сплату екологічного податку на невірні бюджетні реквізити). Існування такого податкового боргу станом на перше січня звітного року використовується ДФС як формальний привід для позбавлення платника можливості перебувати на спрощеній системі оподаткування. Податкова, невірно тлумачачи положення ПК України відмовляє у прийнятті звітних документів сільгоспвиробника та незаконно виключає таких платників з Реєстру платників Єдиного податку.
Так, як свідчить зміст ЄДРСР, контролюючий сплату податків орган аргументуючи свою відмову у прийнятті звітних документів та позбавлення права платника Єдиного податку 4 групи перебувати на спрощеній системі оподаткування посилається на те, що нібито згідно ст. 291.5-1 ПК України не можуть бути платниками Єдиного податку 4 групи суб’єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг. Вбачається, що така позиція контролюючого органу є хибною, не відповідає системному аналізу п.п. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291, п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298, ст. 299 ПК України та суперечить висновкам касаційного суду щодо застосування вказаних норм податкового законодавства.
Блог