ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_11 до Броварського міського голови Київської області Сапожка Ігоря Васильовича (далі - міський голова) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2014 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом до міського голови, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо нерозгляду його клопотання від 20 січня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,10 га, розташованої в межах м. Броварів, зобов'язати відповідача розглянути його заяву відповідно до вимог частини другої статті 15, статей 18, 20 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» та відшкодувати матеріальну шкоду.
Суди встановили, що ОСОБА_11 має пільги, передбачені законодавством колишнього СРСР для інвалідів Великої Вітчизняної війни, законодавством України - для ветеранів війни - інвалідів війни, а також пільги, передбачені Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується копіями відповідних посвідчень.
20 січня 2014 року він звернувся з клопотанням до міського голови про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,10 га, розташованої в межах м. Броварів.
Листом від 18 лютого 2014 року № 1-18/39 позивача повідомлено, що Броварська міська рада не може розглянути його клопотання по суті, оскільки до заяви не додано графічні матеріали із позначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки та її орієнтовними розмірами, що передбачено чинним законодавством.
Броварський міськрайонний суд Київської області постановою від 28 березня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_11 відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 червня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_11 задовольнив частково: постанову місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій міського голови щодо відмови надати земельну ділянку позивачу скасував та ухвалив визнати неправомірними дії відповідача щодо одноособового прийняття рішення за заявою ОСОБА_11 від 20 лютого 2014 року про виділення земельної ділянки в м. Броварах для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 жовтня 2014 року касаційні скарги позивача та відповідача залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року - без змін.
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року, міський голова звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах. Просить зазначену ухвалу Вищого адміністративного суду України та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року скасувати, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2014 року залишити в силі.
На обґрунтування заяви додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 7 листопада та 12 грудня 2013 року, 13 листопада 2014 року (справи №№ К/800/31950/13, К/9991/15050/11, К/800/46165/13 відповідно), які, на думку відповідача, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин справ, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року.
Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, погоджуючись із рішенням апеляційного суду про часткове задоволення позову, виходив із того, що питання передачі земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж надання мотивованої відмови у такому дозволі відноситься до компетенції відповідної місцевої ради, а не міського голови, тому відповідач не мав повноважень одноособово розглядати заяву ОСОБА_11
Натомість в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2013 року і 13 листопада 2014 року, які додано на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, предметом оскарження є рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області щодо відмови в підготовці та призначенні до розгляду заяв про виділення земельних ділянок для будівництва й обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, оскільки заяви не відповідають вимогам статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК) через відсутність графічних матеріалів із позначеним бажаним місцем розташування земельних ділянок з їх орієнтовними розмірами.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року, яку також додано на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відсутність у Броварської міської ради Київської області повноважень щодо надання заявнику відомостей про місце розташування усіх вільних земельних ділянок з їх орієнтовними розмірами.
Разом із тим суд касаційної інстанції погодився із висновком щодо правомірності відмови Броварської міської ради Київської області розглянути по суті заяву позивача про вибір місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, оскільки вона не відповідає вимогам статті 118 ЗК через відсутність графічних матеріалів із позначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами.
Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Ураховуючи наведене та керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
Сервіси для юристів