П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2015 рокум. Київ
Судові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючогоЯреми А.Г.,суддів:Барбари В.П.,Жайворонок Т.Є.,Потильчака О.І.,Берднік І.С.,Колесника П.І.,Романюка Я.М.,Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л.,Ємця А.А.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,Шицького І.Б., за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та прокурора Сахно Наталії Вікторівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа - комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», про визнання недійсними рішень селищної ради, державного акта на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року,
в с т а н о в и л и:
У березні 2013 року прокурор м. Ірпеня Київської області звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2074/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 і передано останньому у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. На підставі цього рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 29 січня 2009 року.
Позивач зазначав, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_3, розташована за межами населеного пункту ‒ смт Коцюбинського Київської області та перебуває в постійному користуванні комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» (далі ‒ КП «Святошинське лісопаркове господарство»), відноситься до земель лісогосподарського призначення, а проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки ОСОБА_3 не проходив державної експертизи.
На підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2010 року ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку, належну йому на праві власності, ОСОБА_1
Оскільки уповноваженим державою органом рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не приймалось, у зв'язку із чим право державної власності на цю земельну ділянку не припинене, а право власності на неї у ОСОБА_3 на законних підставах не виникло, то правочин щодо відчуження останнім земельної ділянки є таким, що порушує публічний порядок, та на підставі статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемним.
Посилаючись на те, що Коцюбинською селищною радою Київської області прийнято рішення про відчуження земельної ділянки з перевищенням повноважень, без виключення її із земель Державного лісового фонду України, і вилучено із користування КП «Святошинське лісопаркове господарство» без його відома, тобто без відома держави в особі уповноваженого органу та постійного землекористувача, а також без проведення обов'язкової державної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, а також з огляду на нікчемність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 червня 2010 року, прокурор м. Ірпеня Київської області просив на підставі статей 20, 21, 39, 141, 149, 152, 155, 173 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 57 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), статті 9 Закону України від 17 червня 2004 року № 1808-IV «Про державну експертизу землевпорядної документації», статей 3, 10, 12, 13, 23 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-ІІІ «Про планування і забудову територій», статей 16, 21, 228, 346, 392, 393 ЦК України визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2074/25-5 і державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 29 січня 2009 року на ім'я ОСОБА_3, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1, та скасувати його державну реєстрацію; визнати право власності держави на спірну земельну ділянку.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 1 листопада 2013 року позов прокурора м. Ірпеня Київської області задоволено частково: визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2074/25-5, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_3, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 та скасовано його державну реєстрацію; в решті позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2013 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 1 листопада 2013 року в частині визнання недійсною відмітки про перехід права власності до ОСОБА_1 на державному акті на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_3, скасовано та ухвалено в цій частині рішення про відмову в задоволенні цих вимог; у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року касаційну скаргу прокурора Київської області відхилено, рішення Апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2013 року залишено без змін.
У лютому 2015 року до Верховного Суду України звернувся заступник Генерального прокурора України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статей 125, 126, 152, 155 ЗК України та статей 215, 216, 228 ЦК України.
У зв'язку із цим заступник Генерального прокурора України просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) заяви, що надійшли до Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, переглядаються у порядку, що діяв на день їх надходження
З огляду на це справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом № 192-VIII.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2., представника Генеральної прокуратури України, дослідивши доводи заявника, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
Суди встановили, що на підставі рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2074/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3; передано ОСОБА_3 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
29 січня 2009 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку.
10 червня 2010 року між ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_4, і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 придбала земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
На державному акті на право власності на земельну ділянку від 29 січня 2009 року вчинено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1
Рішення щодо встановлення або зміни меж смт Коцюбинського уповноваженим органом не приймалось, проект встановлення меж не розроблявся й не затверджувався.
Зазначена вище земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту - смт Коцюбинського Київської області.
Сервіси для юристів