Постанова ВСУ від 30.09.2014 року у справі №3-122гс14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючогоБарбари В.П.,суддів:Балюка М.І.,Жайворонок Т.Є.,Берднік І.С.,Потильчака О.І.,Гуля В.С.,Шицького І.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 4 червня 2014 року в справі № 43/440-6/231 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства «Укрконверс» (далі - ДП «Укрконверс») до товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор-Найт» (далі - ТОВ «Вікор-Найт»), товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд» (далі - ТОВ «Нафта-Трейд»), публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь»), третя особа - Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання права власності на нерухоме майно та його витребування,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2009 року заступник Генерального прокурора України звернувся до суду в інтересах Міністерства оборони України та ДП «Укрконверс» із зазначеним позовом, посилаючись на те, що внаслідок винесення 20 грудня 2005 року господарським судом м. Києва ухвали про затвердження мирової угоди, яку було скасовано ухвалою Верховного Суду України від 10 жовтня 2006 року, із володіння держави в особі Міністерства оборони України та ДП «Укрконверс» поза їх волею вибуло майно. Просив витребувати із незаконного володіння ТОВ «Вікор-Найт» будівлі та споруди загальною площею 1 047,80 кв. м, розташовані в м. Києві

по вул. Мельникова, 81, літ. Б, а саме: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), приміщення № 11, № 32, № 33 четвертого поверху, на користь ДП «Укрконверс».

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 2 вересня 2013 року позов задоволено:

- визнано за Державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нежилі приміщення загальною площею 1 047,80 кв. м, що становить 41/100 частину нежилих приміщень будинку площею 2 582,40 кв. м, у тому числі: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), приміщення № 11, № 32, № 33 четвертого поверху, розташовані у м. Києві по вул. Мельникова, 81, літ. Б;

- витребувано із чужого незаконного володіння шляхом вилучення від ПАТ «Банк «Київська Русь» нежилих приміщень загальною площею 1 047,80 кв. м, що становить 41/100 частину нежилих приміщень будинку площею 2 582,40 кв. м,

у тому числі: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 групи приміщень № 4), приміщення № 11, № 32, № 33 четвертого поверху, розташовані у м. Києві по вул. Мельникова, 81, відповідно до копії плану за поверхами на будівлю літ. Б по вул. Мельникова, 81, Шевченківського р-ну м. Києва від 5 квітня 2005 року, поверх III літ. Б; копії журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку № 81, літ. Б, вул. Мельникова, м. Київ, від 5 квітня

2005 року, а також копії плану будинку № 81, літ. Б, вул. Мельникова,

Шевченківський р-н, м. Київ, від 28 листопада 2005 року, поверх IV; копії журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями № 81, літ. Б, вул. Мельникова, Шевченківський р-н, м. Київ, наявних у матеріалах справи;

- вилучене у ПАТ «Банк «Київська Русь» нерухоме майно (зазначені нежилі приміщення) передано ДП «Укрконверс»;

- вирішено питання про судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 4 червня 2014 року постанову апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18 серпня 2014 року справу № 43/440-6/231 за заявою ПАТ «Банк «Київська Русь» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 4 червня 2014 року допущено до провадження Верховного Суду України.

У заяві про перегляд постанови суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ПАТ «Банк «Київська Русь» просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 4 червня 2014 року та направити справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

В обґрунтування заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» надало копії постанов Вищого господарського суду України від 24 липня 2012 року у справі № 62/146 та від 14 вересня 2011 року у справі № 11-34-30-17/235-05-7605, правовідносини в яких, на думку заявника, подібні до правовідносин у справі, що переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що:

- спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивачем обрано неправильно, а визнання за Державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності без встановлення неправомірності набуття відповідачем права власності на спірне майно є неможливим;

- позовні вимоги щодо витребування із чужого незаконного володіння та вилучення майна є похідними від вимоги про визнання права власності, а тому

з огляду на відсутність підстав для задоволення вимоги щодо визнання права власності, немає і підстав для задоволення похідних позовних вимог.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, погодився із висновками останнього про те, що спірне майно вибуло із володіння держави в особі Міністерства оборони України поза його волею, внаслідок винесення судом ухвали про затвердження мирової угоди, яку в подальшому було скасовано.