ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,
суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - Товариство) до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України (правонаступником якої є Дніпропетровська митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,
в с т а н о в и л а:
У січні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправним і скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості від 7 грудня 2012 року № 110050000/2012/000165/2; зобов'язати Митницю прийняти рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої Товариством у вантажній митній декларації № 110050001/2012/109250.
На обгрунтування позову Товариство зазначило, що подало Митниці всі передбачені статтею 53 Митного кодексу України (далі - МК) необхідні документи для митного оформлення товару з визначенням його митної вартості за першим методом (ціною договору). Проте Митниця безпідставно не погодилася із визначеною ним митною вартістю і необгрунтовано застосувала шостий (резервний) метод.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 8 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 жовтня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2014 року, постанову суду першої інстанції скасував, прийняв нове рішення - про задоволення позову.
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Митниця зазначає, що в доданих до заяви ухвалах суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення частини шостої статті 54 та частини другої статті 58 МК. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2014 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява Митниці не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в ухвалах суду касаційної інстанції, копії яких від 19 лютого та 20 березня 2014 року додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статті 53, частини шостої статті 54 та частини другої статті 58 МК.
Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.
Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції виходив із того, що під час митного оформлення товару Товариство надало Митниці всі передбачені частиною другою статті 53 МК необхідні та достатні документи і у Митниці не було підстав для витребовування додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, а тому вона має бути визначена за ціною контракту. Суд також указав, що при встановленні митної вартості товару Митниця використала метод, який не передбачений законодавством.
Водночас у наданих для порівняння рішеннях Вищого адміністративного суду України йдеться про те, що у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, а оскільки декларант на його вимогу не надав достатньо додаткових документів для її підтвердження, то митний орган відповідно до митного законодавства, провівши процедуру консультацій з декларантом, правомірно визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.
Окрім того, в оскаржуваній ухвалі суду касаційної інстанції не наведено іншого, ніж у наданих для порівняння судових рішеннях, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві Митниці.
Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Сервіси для юристів