ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА), Територіального управління ДСА в Хмельницькій області (далі - ТУ ДСА) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність ДСА та ТУ ДСА; зобов'язати ТУ ДСА здійснити перерахунок та виплату йому заробітної плати та пов'язаних з нею інших виплат в кратному відношенні посадового окладу до мінімальної заробітної плати із розрахунку 7,5; 8 та 8,5 мінімальних заробітних плат відповідно до займаних ним посад за період з 3 грудня 2007 року по 31 грудня 2011 року з урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він працював у Полонському районному суді Хмельницької області на посадах: з 17 жовтня 2005 року по 26 вересня 2008 року - судді, з 26 вересня 2008 року по 29 травня 2009 року - заступника голови суду, з 29 травня 2009 року по теперішній час - головою суду. На порушення положень Конституції України та Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2862-ХІІ) відповідачі не зробили перерахунок заробітної плати та пов'язаних з нею інших виплат у кратному відношенні посадового окладу до мінімальної заробітної плати із розрахунку 7,5; 8; 8,5 мінімальних заробітних плат відповідно до займаних позивачем посад за період з 3 грудня 2007 року по 31 грудня 2011 року.
Суди встановили, що з жовтня 2005 року по травень 2009 року ОСОБА_1 обіймав посади судді, заступника голови Полонського районного суду Хмельницької області, а з 29 травня 2009 року - голови цього суду.
ТУ ДСА нараховувало та виплачувало ОСОБА_1 заробітну плату та інші виплати, передбачені Законом № 2862-ХІІ, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні за місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310; далі - постанова № 865), що була чинною до 31 грудня 2010 року.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 18 квітня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2012 року, у задоволенні позову відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 листопада 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення із заявою), ОСОБА_1 зазначає, що в доданій до заяви ухвалі Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2012 року (справа № К-40344/10; номер справи у суді першої інстанції 2а-1572/10/2770) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статей 42-45 Закону № 2862-ХІІ. Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження, виходив із того, що в доданому до заяви рішенні суду касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статей 42-45 Закону № 2862-ХІІ та постанови № 865.
Водночас у справі, рішення касаційного суду в якій надано для порівняння, постанову суду першої інстанції, а саме окружного адміністративного суду міста Севастополя від 16 липня 2010 року скасовано за нововиявленими обставинами ухвалою цього суду від 4 лютого 2013 року. Іншою ухвалою, постановленою цього ж дня, позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Колегія суддів не наділена повноваженнями дати оцінку законності та обґрунтованості зазначених ухвал суду першої інстанції у справі, рішення касаційного суду в якій надано для порівняння, проте доходить висновку, що за таких обставин ухвала Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2012 року не може вважатися судовим рішенням, яке підтверджує неоднакове застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький
Сервіси для юристів