ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоВолкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (далі - відділу ДВС) про визнання дій протиправними та скасування постанови,
в с т а н о в и л а:
У липні 2014 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати неправомірними дії заступника начальника відділу ДВС та скасувати постанову про накладення штрафу від 16 червня 2014 року у виконавчому провадженні № 31952765.
Суди встановили, що постановою заступника начальника відділу ДВС Шило Тетяни Олександрівни від 2 квітня 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23 грудня 2011 року № 2а-7804/11 про зобов'язання управління ПФУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 9 по 18 червня 2011 року включно державної пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії відповідно до статті 50 вказаного Закону в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням уже сплачених сум.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження управління ПФУ здійснило лише перерахунок пенсії та нарахування коштів до виплати ОСОБА_1 в сумі 1799 грн 34 коп. Однак фактичні виплати проведені не були.
24 червня 2012 року державний виконавець відділу ДВС (далі - Держвиконавець) з підстав, передбачених пунктом 11 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХIV), виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, яку Новозаводський районний суд міста Чернігова постановою від 21 січня 2013 року скасував.
6 березня 2014 року винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, копія якої направлена позивачу.
Станом на 16 червня 2014 року кошти стягувачу виплачені не були, а отже, рішення суду та вимоги Держвиконавця не виконані.
16 червня 2014 року заступник начальника відділу ДВС Шило Т.О. відповідно до статей 11, 89 Закону № 606-ХIV винесла постанову про накладення штрафу на боржника - управління ПФУ в сумі 680 грн.
Деснянський районний суд міста Чернігова постановою від 15 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 листопада 2014 року у відкритті касаційного провадження відмовив.
Ухвалюючи такі рішення, суди дійшли висновку про правомірність накладення на управління ПФУ штрафу, оскільки незабезпечення коштами для здійснення виплати пенсії за рішенням суду не є поважною причиною для невиконання органом ПФУ рішення суду.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, управління ПФУ з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати всі постановлені у справі рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
На обґрунтування заяви додало копію постанови Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2015 року (№К/800/66868/14), яка, на думку управління ПФУ, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 75, 89 Закону № 606-ХIV.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, касаційний суд, погоджуючись із висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що заступник начальника відділу ДВС правомірно винесла постанову про накладення на управління ПФУ штрафу, оскільки незабезпечення коштами для здійснення виплати пенсії за рішенням суду не є поважною причиною для невиконання органом ПФУ рішення суду.
У рішенні, наданому заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, тому накладення штрафу є неправомірним.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.
Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно із частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Суд першої інстанції встановив, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження управління ПФУ здійснило лише перерахунок пенсії та нарахування коштів до виплати ОСОБА_1 в сумі 1799 грн 34 коп. Однак фактичні виплати проведені не були.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730; далі - Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.
На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Сервіси для юристів