П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 березня 2016 року м. Київ
Судові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Охрімчук Л.І.,суддів:Барбари В.П., Берднік І.С.,Колесника П.І.,Сімоненко В.М., Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Шицького І.Б.,розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_13 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу за заявою публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 15 квітня 2015 року,
в с т а н о в и л и :
У січні 2015 року публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (далі - ПАТ «СК «Країна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_13 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.
Позивач зазначав, що 8 жовтня 2012 року о 19 год. на вул. Р. Люксембург-Комкова у м. Херсоні сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля ВАЗ 2115, що належить ОСОБА_14, під керуванням ОСОБА_13 та автобуса КАВЗ 3976, що належить військовій частині 3056 Внутрішніх військ МВС України (далі - в/ч 3056), під керуванням ОСОБА_15
Дніпровський районний суд м. Херсона постановою від 27 листопада 2012 року визнав ОСОБА_13 винною у скоєнні ДТП.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована у ПАТ «СК «Країна», 13 лютого 2013 року в/ч 3056 звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, яке було сплачено в розмірі 6 тис. 390 грн 82 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_13 суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
Дніпровський районний суд м. Херсона рішенням від 26 лютого 2015 року позовні вимоги ПАТ «СК «Країна» задовольнив: стягнув з ОСОБА_13 на користь цього товариства 6 тис. 390 грн 82 коп. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
Апеляційний суд Херсонської області рішенням від 15 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «СК «Країна» відмовив.
У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 15 квітня 2015 року ПАТ «СК «Країна» просить скасувати зазначені судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 та підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви ПАТ «СК «Країна» надало копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року, 12 лютого, 29 квітня, 15 жовтня 2014 року та копію постанови Вищого господарського суду України від 5 жовтня 2015 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ «СК «Країна» доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно із частиною першою статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 8 жовтня 2012 року о 19 год. на вул. Р. Люксембург-Комкова у м. Херсоні сталася ДТП за участю автомобіля ВАЗ 2115, що належить ОСОБА_14, під керуванням ОСОБА_13 та автобуса КАВЗ 3976, що належить в/ч 3056, під керуванням ОСОБА_15
Дніпровський районний суд м. Херсона постановою від 27 листопада 2012 року винною у скоєнні ДТП визнав ОСОБА_13 та наклав адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на шість місяців.
На підставі поліса обов'язкового страхування від 9 грудня 2011 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 2115 ОСОБА_14 була застрахована у ПАТ «СК «Країна».
Згідно зі звітом про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту складає 25 тис. 392 грн 2 коп., ринкова вартість - 21 тис. 900 грн 82 коп., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 12 тис. 826 грн 48 коп. Різниця між дійсною ринковою вартістю транспортного засобу на дату події, вартістю залишків транспортного засобу та франшизою складає 6 тис. 390 грн 82 коп.
13 лютого 2013 року в/ч 3056 звернулась до ПАТ «СК «Країна» із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 6 тис. 390 грн 82 коп., яке було сплачено їй страховиком згідно з платіжним дорученням від 14 травня 2013 року.
ПАТ «СК «Країна» на адресу ОСОБА_13 було направлено вимогу про сплату боргу в сумі 6 тис. 390 грн 82 коп., яку остання отримала 17 січня 2014 року.
ОСОБА_13 надала докази, що вона з поважних причин не виконала вимоги підпункту 33.1.2 пункту 3.1 статті 33 Закону № 1961-IV.
Сервіси для юристів