ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/618/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
прокурора - Кондратюк Д.А.,
позивача - Державної екологічної інспекції у Харківській області - не з`яв.,
відповідача - державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" - не з`яв.,
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2024
(суддя Хотенець П.В.) та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024
(головуючий - суддя Мартюхіна Н.О., судді: Лакіза В.В. і Радіонова О.О.)
у справі № 922/618/22
за позовом керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - Інспекція)
до державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" (далі - Підприємство)
про стягнення 1 748 385,51 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Інспекції до Підприємства про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища у загальному розмірі 1 748 385,51 грн. (у тому числі 1 632 783,85 грн. на користь держави в особі Ізюмської міської об`єднаної територіальної громади, 115 601,66 грн. на користь держави в особі Оскільської об`єднаної територіальної громади).
Позов мотивовано посиланням на положення статей 19, 69, 78 Лісового кодексу України, абзацу п`ятого пункту 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.200 №761 (далі - Порядок), статей 16, 19, 21 Кодексу України про надра, статті 17 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", статей 5, 6 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статті 50 Закону України "Про охорону земель", а також обставини здійснення відповідачем: незаконної вирубки дерев; забору води з підземного джерела без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та передачі води населенню без дозволу; засмічення території об`єкту природно-заповідного фонду.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції, постанов суду апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.06.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, позов задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 11.01.2024: касаційну скаргу Підприємства задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 08.06.2023 у справі №922/618/22 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку, що судами не було здійснено належне дослідження обставин щодо фактичного вчинення відповідачем відповідних порушень, їх суті та належної фіксації під час перевірки, обґрунтованості заперечень відповідача на акт перевірки, а також правильності розрахунку спірної шкоди, відповідно до вимог статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку з чим, суди неправильно застосували норми матеріального права, не врахувавши вказівки Верховного Суду щодо необхідності належного встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору щодо застосування цивільно-правової відповідальності на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Сервіси для юристів