П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представника відповідача - Белінської О.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання незаконним та скасування рішення,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2015 року ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ, у якому з урахуванням зміни (відмови) від частини позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 5 листопада 2015 року № 818/0/15-15 про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова за порушенням присяги (далі - Оскаржуване рішення).
На обґрунтування позовних вимог послався на те, що 24 березня 2014 року Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) провела перевірку судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_6 на підставі Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», за результатами якої прийняла висновок № 10/02-15 про наявність у діях судді, вчинених при розгляді адміністративних справ щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 і ОСОБА_8, ознак порушення присяги судді та вирішила направити цей висновок до ВРЮ.
10 вересня 2015 року відповідач на підставі висновку ТСК відкрив дисциплінарну справу відносно судді ОСОБА_6
5 листопада 2015 року на засіданні ВРЮ ухвалено Оскаржуване рішення.
Позивач важає, що ТСК ухвалила свій висновок без достатніх правових підстав, а ВРЮ, яка на підставі висновку ТСК відкрила дисциплінарну справу і ухвалила Оскаржуване рішення, діяла не в межах своїх повноважень та не у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України, за відсутності підстав.
Крім того, позивач зазначив, що рішення про застосування дисциплінарного стягнення прийнято з порушенням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідач проти позову заперечив та послався на те, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
Суд встановив, що Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 193/2012 позивача призначено на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області.
Відповідно до статті 55 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що була чинною на час видання вищезазначеного Указу Президента України; далі - Закон № 2453-VI) позивач склав присягу судді.
Указом Президента України від 23 травня 2013 року позивач переведений до Червонозаводського районного суду міста Харкова.
Суддя Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_6 постановами від 20 лютого 2014 року визнав винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), ОСОБА_7 і ОСОБА_8, яким було призначено адміністративне стягнення у вигляді арешту строком на 15 діб кожному.
Цей же суддя постановами від 22 лютого 2014 року звільнив ОСОБА_7 і ОСОБА_8 від відбування адміністративного арешту відповідно до статей 1, 4 Закону України від 21 лютого 2014 року № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» (далі - Закон № 743-VII).
Суддя Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_6 постановами від 6 березня 2014 року звільнив ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на підставі статей 247, 283, 284 КпАП від адміністративної відповідальності, а провадження у справах закрив.
24 березня 2015 року ТСК прийняла висновок № 10/02-15, яким вона визнала в діях судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_6 наявність ознак порушення присяги судді, та направила цей висновок з матеріалами перевірки до ВРЮ для подальшого розгляду та прийняття рішення.
На підставі зазначеного вище висновку 10 вересня 2015 року рішенням № 482/0/15-15 ВРЮ відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Червонозаводського районного суду міста Харкова ОСОБА_6
Рішенням від 5 листопада 2015 року № 818/0/15-15 ВРЮ вирішила внести подання Президентові України про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова за порушення присяги.
Вищий адміністративний суд України постановою від 8 серпня 2016 року позов ОСОБА_6 задовольнив: визнав незаконним та скасував Оскаржуване рішення.
Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що ВРЮ при прийнятті Оскаржуваного рішення діяла не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому Оскаржуване рішення є незаконним і підлягає скасуванню.
Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, ВРЮ з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 8 серпня 2016 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ВРЮ підлягає задоволенню з таких підстав.
У статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Сервіси для юристів