ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Прокопенка О.Б.,
суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Самсіна І.Л., −
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - Підприємство) до Одеської обласної державної адміністрації (далі - ОДА), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Промкомсклад», ТОВ «Олсідз Блек Сі», ТОВ «Енерго Продукт ЛТД»,
в с т а н о в и л а:
У січні 2016 року Підприємство звернулося до суду з позовом до ОДА, треті особи: ТОВ «Промкомсклад», ТОВ «Олсідз Блек Сі», ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», за участю Генеральної прокуратури України, у якому просило скасувати:
- розпорядження ОДА від 13 листопада 2015 року № 773/А-2015 «Про надання дозволу ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)»;
- розпорядження ОДА від 16 січня 2016 року № 21/А-2016 «Про надання земельної ділянки ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» в оренду на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відведення земельних ділянок під акваторією Аджалицького лиману у постійне користування Підприємства зумовлене необхідністю виконання адміністрацією морського порту «Южний» своїх прямих функціональних обов'язків, покладених на нього на підставі Закону України від 17 травня 2012 року № 4709-VІ «Про морські порти України» (далі - Закон № 4709-VІ), зокрема, утримання та збереження у державній власності стратегічних об'єктів портової інфраструктури, модернізація, ремонт, реконструкція та будівництво гідротехнічних споруд, до яких відноситься акваторія морського порту, та здійснення контролю і підтримання її оголошених глибин.
Позивач вважає, що ОДА, приймаючи оскаржувані розпорядження, порушила інтереси держави, оскільки ці розпорядження можуть призвести до неможливості виконання державним підприємством функцій, передбачених Законом № 4709-VІ.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 7 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовив.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 1 червня 2016 року апеляційну скаргу Підприємства задовольнив: скасував постанову суду першої інстанції і прийняв нову, якою скасував спірні розпорядження ОДА.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 липня 2016 року касаційні скарги ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» та ОДА задовольнив частково: рішення суду апеляційної інстанції скасував та закрив провадження у справі, оскільки вирішення спору у цій справі не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Заступник Генерального прокурора України з підстав, передбачених пунктами 1, 2 та 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України рішення суду касаційної інстанції, у якій порушує питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2016 року та залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог і скасування спірних розпоряджень.
Він вважає, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував частину другу статті 2, пункт 7 частини першої статті 3, пункт 1 частини другої статті 17, пункт 1 частини першої статті 157, пункт 7 частини першої статті 223, частину першу статті 228 КАС, статті 6, 43 Закону України від 9 квітня 1999 року
№ 586-ХІV «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон № 586-ХІV),
статті 4, 5, 14 Водного кодексу України (далі - ВК), статті 79 Земельного кодексу України та статті 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-ІV «Про землеустрій».
На обґрунтування наведених у заяві доводів надав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 17 січня 2013 року, 4 серпня, 24 листопада 2015 року, 24 та 30 березня 2016 року (справи №№ К/9991/44727/12, К/800/24618/14, К/800/24335/13, К/800/16770/15, К/800/7613/14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права прокурор послався на постанови Верховного Суду України від 19 січня, 29 березня та
7 червня 2016 року (справи №№ 21-3690а15, 21-5872а15, 21-1341а16 відповідно).
ТОВ «Промкомсклад» і ТОВ «Олсідз Блек Сі» з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС, звернулись із заявами про перегляд Верховним Судом України рішення суду касаційної інстанції, у яких просять скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 липня
2016 року та направити справу на новий касаційний розгляд.
Вважають, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував норми процесуального права, а саме: частину другу статті 2, пункт 7 частини першої статті 3 та частини першу і другу статті 17 КАС.
На обґрунтування неоднакового застосування норм процесуального права ТОВ «Промкомсклад» і ТОВ «Олсідз Блек Сі» надали копії рішень Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2012 року (справа
№ К/9991/23162/12), 10 липня 2012 року (справа № К-26502/09), 28 травня 2013 року (справа № К/9991/12508/12), 8 жовтня 2013 року (справа № К/800/3187/13), 20 листопада 2013 року (справа № К/800/40679/13, К/800/41147/13), 24 квітня 2014 року (справа № К/9991/49696/12),
Сервіси для юристів