П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2015 року місто Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючогоКолесника П.І.,суддів:Барбари В.П.,Берднік І.С.,Гуля В.С.,Ємця А.А.,Жайворонок Т.Є.,Потильчака О.І.,Шицького І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області (далі - Податкова інспекція) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2014 року у справі № 920/629/14 за заявою Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Сумській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Петро-Ойл» (далі - ТОВ «Петро-Ойл») про визнання банкрутом,
в с т а н о в и л а:
14 квітня 2014 року Податкова інспекція звернулася до господарського суду Сумської області із заявою про визнання банкрутом ТОВ «Петро-Ойл».
Заяву обґрунтовано наявністю податкової заборгованості, не погашеної боржником.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 18 квітня 2014 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 червня 2014 року, заяву Податкової інспекції про порушення провадження у справі про банкрутство повернуто без розгляду.
Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що заявник не надав доказів безспірності вимог кредитора. У поданих до суду документах відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження і докази звернення Податкової інспекції до виконавчої служби.
Постановою Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2014 року ухвалу господарського суду Сумської області від 18 квітня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 червня 2014 року залишено без змін.
Обґрунтовуючи постанову, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо повернення заяви про порушення справи про визнання банкрутом з підстав відсутності доказів безспірності вимог кредитора у розумінні ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Податкова інспекція звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від
7 жовтня 2014 року у справі № 920/629/14 з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 17 лютого 2015 року у справі № 925/1941/14, в якій висловлено позицію, що згідно з положеннями ст. 95 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 10 та ч. 7 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» доказами безспірності вимог є додані до заяви органу доходів і зборів про визнання боржника банкрутом, зокрема, інкасові доручення, а постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження до зазначеної заяви у такому випадку не додається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Конотопська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області звернулася до господарського суду Сумської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство
ТОВ «Петро-Ойл» у порядку ст.ст. 10 - 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Судами встановлено, що ініціюючий кредитор, звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, на підтвердження безспірності своїх грошових вимог до боржника надав копії судових рішень, зокрема копію постанови Сумського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року у справі № 2а-1870/8351/12 за позовом Конотопської ОДПІ до ТОВ «Петро-Ойл» про стягнення податкової заборгованості на суму
7 241 212,50 грн, копію постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року у справі № 2а-1870/8852/12 за позовом Конотопської ОДПІ до ТОВ «Петро-Ойл» про накладення арешту на кошти та інші цінності та копію постанови Сумського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі № 818/330/14 за позовом Конотопської ОДПІ до ТОВ «Петро-Ойл» про стягнення податкової заборгованості на суму 97 022, 50 грн, копії інкасових доручень, а також докази вжиття заходів для отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.
Повертаючи без розгляду подану заяву, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що заявником не надано доказів безспірності кредиторських вимог у розумінні ст. 10 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_929808/ed_2015_02_07/pravo1/T234300.html?pravo=1> Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_929891/ed_2015_02_07/pravo1/T234300.html?pravo=1>.
Проте з такими висновками не можна погодитися.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_929711/ed_2015_02_07/pravo1/T234300.html?pravo=1>«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України , іншими законодавчими актами України.
Так, за змістом ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення судів та іншихорганів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.
Згідно з п. 41.2 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_17863/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> ст. 41 Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_17860/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст.-ст. 9599 Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1638/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>.
Відповідно до п. 95.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1639/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> ст. 95 Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1638/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з абз. 1 п. 95.3 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1641/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> ст. 95 Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1638/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Сервіси для юристів