ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,
при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_10,
представника відповідача - Кот О.В., представника третьої особи - Гребінника Ю.Л., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10 до Верховної Ради України, третя особа - Конституційний Суд України, про визнання незаконною та скасування Постанови Верховної Ради України від 24 лютого 2014 року № 775-VII «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» (далі - Постанова
№ 775-VII) в частині дострокового припинення повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України ОСОБА_10, поновлення його на посаді судді Конституційного Суду України з 24 лютого 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2014 року ОСОБА_10 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати незаконною Постанову
№ 775-VII в частині дострокового припинення повноважень та звільнення його з посади судді Конституційного Суду України за порушення присяги та зобов'язати відповідача поновити його на посаді судді Конституційного Суду України з 24 лютого 2014 року.
На обґрунтування позову ОСОБА_10 зазначив, що Постанова № 775-VII прийнята за відсутності передбачених законодавством підстав та з порушенням визначеної Конституцією України процедури. Вважає, що Верховна Рада України, приймаючи Постанову № 775-VII, на порушення статті 6 Конституції України посягнула на принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, безпідставно стверджуючи про постановлення Конституційним Судом України, Рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у неконституційний спосіб.
Позивач вказав, що процедура звільнення судді Конституційного Суду України за порушення присяги визначена параграфом 63 Регламенту Конституційного Суду України (затверджений Рішенням Конституційного Суду України від 5 березня 1997 року, у новій редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 14 жовтня 2008 року № 34-р/2008; далі - Регламент КСУ), відповідно до якого якщо орган, який призначив суддю Конституційного Суду України, ставить питання про порушення цим суддею присяги, Конституційний Суд України проводить перевірку і за висновком постійної комісії з питань регламенту та етики приймає рішення про наявність підстав для розгляду Верховною Радою України питання про звільнення з посади судді Конституційного Суду України або про відсутність таких підстав. Рішення про наявність або відсутність підстав для звільнення з посади судді Конституційного Суду України приймається, якщо за нього проголосувало не менш як дванадцять суддів Конституційного Суду України. Інформація про рішення Конституційного Суду України про наявність підстав для звільнення з посади судді Конституційного Суду України направляється на розгляд органу, який призначив суддю Конституційного Суду України, у триденний строк з дня прийняття рішення.
Стверджує, що він не порушував присяги судді Конституційного Суду України, тому не було фактичних і правових підстав для дострокового припинення його повноважень та звільнення з посади судді Конституційного Суду України.
Вищий адміністративний суд України постановою від 26 січня 2015 року у задоволенні позову відмовив виходячи із того, що суддя Конституційного Суду України ОСОБА_10, ухвалюючи Рішення № 20-рп/2010, порушив приписи статей 3, 19, 147 - 153 Конституції України, що є незабезпеченням верховенства Конституції України, порушенням обов'язку захищати конституційний лад держави, конституційні права і свободи людини і громадянина, протирічить змісту присяги судді Конституційного Суду України, чесному і сумлінному виконанню обов'язків судді Конституційного Суду України, чим порушив присягу судді. Порядок звільнення судді Конституційного Суду України, встановлений Конституцією України, Законом України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 422/96-ВР) та Регламентом Верховної Ради України (далі - Регламент ВРУ), що гарантує його незалежність і недоторканність, порушений не був. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила, що доводи позивача про недотримання процедури звільнення судді, Конституційного Суду України, визначеної параграфом 63 Регламенту КСУ, є безпідставними, оскільки Регламент КСУ є внутрішнім документом Конституційного Суду України, що прийнятий цим судовим органом. При цьому Конституція України, Закон № 422/96-ВР не наділяють сам орган конституційної юрисдикції компетенцією із врегулювання процедури звільнення судді. Щодо висновків Верховної Ради України в Постанові № 775-VII в частині порушень присяги суддею ОСОБА_10 при ухваленні рішень від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 та від 29 травня 2013 року № 2-рп/2о 13 (далі - Рішення №№ №3-рп/2012, № 2-рп/2о 13) колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що зазначені рішення Конституційний Суд України прийняв у межах його виключної компетенції, встановленої статтею 150 Конституції України.
Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2015 року, ОСОБА_10 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 3 частини першої статті 237 (у редакції Закону України від 14 березня 2014 року № 887-VII) Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.
У судовому засіданні ОСОБА_10 підтримав заяву про перегляд зазначеного судового рішення та навів відповідні доводи.
Представник Верховної Ради України Кот О.В. заперечила проти задоволення заяви та просила відмовити у її задоволенні.
Представник Конституційного Суду України Гребінник Ю.Л. при розгляді заяви ОСОБА_10 просив врахувати, що на час розгляду справи у Конституційному Суді України працює шість суддів, призначених Верховною Радою України відповідно до частини другої статті 148 Конституції України. Вакантних посад суддів Конституційного Суду України за квотою Верховної Ради України немає.
Суд встановив, що ОСОБА_10 призначено суддею Конституційного Суду України Постановою Верховної Ради України від 4 серпня 2006 року № 83-V. Відповідно до статті 17 Закону № 422/96-ВР ОСОБА_10 прийняв присягу судді Конституційного Суду України.
Постановою № 775-VII достроково припинено повноваження та звільнено ОСОБА_10 з посади судді Конституційного Суду України на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з порушенням присяги судді.
У Постанові № 775-VII зазначено, що Конституційний Суд України, приймаючи Рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (далі - Рішення № 20-рп/2010, Закон № 2222-IV відповідно), у неконституційний спосіб, привласнивши повноваження Верховної Ради України, змінив Конституцію України. Цим Рішенням Конституційний Суд України порушив засадничий конституційний принцип народовладдя, змінив конституційний лад України, порушив конституційний принцип поділу влади.
Рішенням № 2-рп/2013 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 136, частини третьої статті 141 Конституції України, абзацу першого частини другої статті 14 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (далі - Рішення № 2-рп/2013) Конституційний Суд України фактично унеможливив проведення виборів у м. Києві та до Тернопільської обласної ради (до жовтня 2015 року). Зазначеним Рішенням судді Конституційного Суду України порушили право громадян вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, передбачене частиною першою статті 38 Конституції України.
Рішенням № 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України (далі - Рішення № 3-рп/2012) Конституційний Суд України дозволив Кабінету Міністрів України «вручну» регулювати рівень соціальних виплат, хоча раніше Конституційний Суд України приймав з цього питання прямо протилежні рішення. Тим самим судді Конституційного Суду України фактично порушили право громадян на соціальний захист та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, які передбачені статтями 46 та 48 Конституції України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_10, представників Верховної Ради України, Конституційного Суду України, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає.
Сервіси для юристів