ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В., суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця), третя особа - начальник Митниці Григор'єв Володимир Анатолійович, про скасування наказу,
в с т а н о в и л а:
У липні 2013 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати наказ Митниці від 7 червня 2013 року № 77-о щодо припинення його перебування на державній службі в митних органах на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII) за порушення Присяги державного службовця (далі - Присяга).
Оскаржуваний наказ виданий за результатами проведення співробітниками управління Служби безпеки України в Одеській області оперативно-слідчих заходів стосовно посадових осіб Митниці за підозрою в отриманні ними хабара під час виконання своїх службових обов'язків. Під час проведення оперативних заходів у головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Роздільна» Митниці ОСОБА_10 було вилучено грошові кошти. У зв'язку з цим Котовська міжрайонна прокуратура Одеської області розпочала кримінальне провадження.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 23 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, позов задовольнив.
Одеський окружний адміністративний суд додатковою постановою від 12 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року, зобов'язав Митницю поновити ОСОБА_10 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Роздільна» Митниці.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що Митниця не довела факт вчинення ОСОБА_10 протиправного діяння, яке б могло свідчити про порушення ним Присяги.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 жовтня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд вказав на те, що припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, яка виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, то неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу має бути мотивовано.
Крім того, визнаючи протиправним оскаржуваний наказ, касаційний суд виходив із того, що Митниця не довела вчинення ОСОБА_10 неправомірних дій, які б могли стати підставою для припинення перебування позивача на державній службі за порушення присяги та звільнення його з митних органів.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Митниця, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2014 року та прийняти нове судове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування заяви додала ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2012 року (№ К/9991/49677/12), яку Верховний Суд України не може взяти до уваги, оскільки цим рішенням скасовано рішення попередніх судів, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Митниця також додала до заяви ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2012 року (№ К/9991/50805/12), у якій, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, цей суд виходив із того, що позивач, допустивши порушенням вимог пункту 1.4 Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, підпункту 3.1 пункту 3 Технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, їх особистих речей, транспортних засобів та товарів у пункті пропуску для міжнародного автомобільного сполучення «Порубне-Сірет», вчинив умисне несумлінне виконання своїх службових обов'язків, що є порушенням Присяги. Такі дії є не дисциплінарним порушенням, а наслідком невідповідності займаній посаді за моральними та діловими якостями державного службовця як суб'єкта зі спеціальним статусом. Тобто, звільнення позивача є не видом застосування до нього дисциплінарного стягнення, а наслідком порушення ним Присяги, що становить самостійну підставу припинення державної служби, встановлену Законом № 3723-XII.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII.
Усуваючи розбіжності у застосуванні зазначеної норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до статті 413 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК) посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.
Пунктом 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.
Текст Присяги наведено у частині другій статті 17 Закону № 3723-XII: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».
Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Тобто, як порушення Присяги, так і інше дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем правових, етичних (моральних) норм. Водночас, дисциплінарне правопорушення, не за порушення присяги, пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.
Частиною другою цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим Законом, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно зі статтею 408 МК правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом і лише в частині, що ним не регулюється, - Законом № 3723-XII.
Відповідно до частини другої статті 410 зазначеного Кодексу у митній службі України діє Дисциплінарний статут митної служби України, затверджений Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV (був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Статут).
Сервіси для юристів