П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит ЛТД» (далі - Товариство) до Харківської обласної митниці Державної митної служби України (у подальшому змінила назву на Харківська митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця, ДМСУ відповідно), за участю прокуратури Одеської області, про визнання недійсними податкових повідомлень форми «Р»,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2010 року Товариство звернулося до суду із позовом до Митниці про визнання недійсними податкових повідомлень форми «Р» від 10 вересня 2010 року №№ 85, 86.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що в ході проведення камеральної перевірки відповідач піддав перевірці такі вантажні митні декларації (далі - ВМД <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_110/ed_2007_09_18/pravo1/RE14407.html?pravo=1>): від 29 січня 2008 року № 800000001/2008/139222, 9 квітня 2008 року № 800000001/2008/140542, 12 червня 2008 року № 800000001/2008/141851, 19 вересня 2008 року № 800000001/2008/144238, 2 жовтня 2008 року № 800000001/2008/144710, 18 грудня 2008 року № 800000001/2008/146338, 26 березня 2009 року № 800000001/2008/109469, 30 березня 2009 року № 800000001/2008/109590, 7 квітня 2009 року № 800000001/2008/109814, 14 травня 2009 року № 800000001/2008/110569, 15 травня 2009 року № 800000001/2008/110642, 9 червня 2009 року № 800000001/2008/111203, 24 липня 2009 року № 800000001/2008/112675, 10 серпня 2009 року № 800000001/2008/113152, 10 вересня 2009 року № 800000001/2008/114173, 6 жовтня 2009 року № 800000001/2008/115067, 4 грудня 2009 року № 800000001/2008/117086. При заповненні ВМД Товариство керувалося рішенням про визначення коду товару відділу номенклатури та класифікації товарів Митниці від 29 січня 2008 року № КТ-800-0107-08, де зазначено, що товар «Сметана та цибуля» (артикул 870625) має склад: солі 26,4-28,8 %, лимонної кислоти 1,5-2,2 %, суміші натуральних та ідентичних натуральним духмяних речовин, пшеничне борошно 28-35 %, мальтодекстрин, глутамат натрію, що позиціонує цей товар за кодом Української класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) 2106909890. При цьому на момент складання ВМД <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_110/ed_2007_09_18/pravo1/RE14407.html?pravo=1>, що були піддані перевірці, жодних інших рішень ні у декларанта, ні у митного органу не було, тобто відповідач безпідставно провів донарахування за минулі періоди та нарахування штрафних санкцій за вказаними ВМД <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_110/ed_2007_09_18/pravo1/RE14407.html?pravo=1>. Крім того, як убачається з додатка № 1 до акта перевірки, донарахування ввізного мита було здійснено не з митної вартості товару «Сметана та цибуля» (артикул 870625), задекларованого за кодом УКТ ЗЕД 2106909890, а з загальної суми митних вартостей товарів різних найменувань, задекларованих під цим же кодом, дані про які занесені в графу 31 ВМД <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_110/ed_2007_09_18/pravo1/RE14407.html?pravo=1> і код яких не змінювався, що призвело до не менш ніж подвійного завищення суми донарахувань.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 10 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2014 року, позов задовольнив: визнав недійсними податкові повідомлення форми «Р» від 10 вересня 2010 року №№ 85, 86, винесені Митницею.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що якщо митний орган, приймаючи ВМД, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за винятком випадку, коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема зазначення у ВМД недостовірних відомостей.
Не погоджуючись із постановою касаційного суду, Митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 69 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК) та підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ). На обґрунтування заяви додала копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 13 лютого та 24 листопада 2014 року (справи №№ К/800/1252/14, К/9991/41780/12 відповідно), у яких касаційний суд у подібних правовідносинах дійшов висновку, що оспорювані рішення митний орган прийняв у зв'язку із виявленням методологічної помилки визначення коду товарної номенклатури через зазначення у ВМД недостовірних відомостей щодо технічних характеристик товару, ввезеного позивачем на митну територію України, а тому митний орган при прийнятті податкового рішення діяв правомірно.
Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні наведених норм права і в постанові від 10 грудня 2013 року (справа № 21-407а13) зазначив таке.
Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 МК).
У пункті 19 статті 1 МК міститься визначення терміна «митні процедури», згідно з яким - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.
Аналіз наведеного визначення дає підстави вважати, що митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і які мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК відповідно до заявленого митного режиму.
Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).
Аналіз положень наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 265 МК).
Згідно з визначеною Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 на виконання вимог статті 265 МК, процедурою контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом, зокрема, шляхом проведення камеральної перевірки. У разі коли в результаті здійснення такого контролю виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою ДМСУ формою. У разі заниження податкового зобов'язання та його непогашення протягом 10 днів з дати надходження рішення митного органу про визначення митної вартості товару зазначений орган самостійно вживає заходів для донарахування сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановленому Законом № 2181-ІІІ порядку.
Наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі.
За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митному органу.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому зазначеним Законом.
Згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Відповідно до статті 88 МК на декларанта покладено обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за винятком випадку, коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема зазначення у ВМД недостовірних відомостей.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що Митниця не довела, що неправильне встановлення кодів товарної номенклатури було здійснено у зв'язку з недостовірною інформацією, поданою суб'єктом господарювання.
Ураховуючи наведене, а також те, що рішення касаційного суду у цій справі відповідає наведеним вимогам законодавства, яке було чинним на час виникнення спірних відносин, у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.
Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Сервіси для юристів