ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно), треті особи: управління праці та соціального захисту населення Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - управління праці), Кременчуцька державна фінансова інспекція Полтавської області (далі - ДФІ), про визнання неправімрними дій та стягнення коштів,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2013 року ОСОБА_10 звернулася до суду з позовом до відповідачів, у якому просила визнати неправомірними дії управління ПФУ в частині висунутих до неї вимог про повернення виявленої переплати пенсії в сумі 4462 грн 5 коп. та стягнути з управління ПФУ на її користь сплачені нею на рахунок останнього кошти в сумі 4462 грн 5 коп.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що переплата виникла з причини надання недостовірних даних страхувальником, а не застрахованою особою, тому саме з управління праці управління ПФУ має право вимагати повернення зазначеної переплати.
Кременчуцький районний суд Полтавської області постановою від 24 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року, позов задовольнив: визнав незаконними дії управління ПФУ в частині висунутих до ОСОБА_10 вимог про повернення виявленої переплати пенсії в сумі 4462 грн 5 коп.; постановив стягнути з управління ПФУ на користь ОСОБА_10 сплачені нею на рахунок управління ПФУ кошти в сумі 4462 грн 5 коп.
Вищий адміністративний суд України постановою від 20 листопада 2014 року скасував постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 січня 2014 року й ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року та ухвалив нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не підлягає поверненню, зокрема, безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Касаційний суд, скасовуючи попередні судові рішення та ухвалюючи нове -про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що згідно з частиною першою статті 50 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку.
Не погоджуючись із постановою касаційного суду, ОСОБА_10 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 1215 ЦК, статті 50 Закону № 1058-IV, статей 101, 103 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». На обґрунтування заяви додала копії рішень Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2011 року, 6 грудня 2012 року, 17 квітня 2013 року, 20 січня 2015 року (справи №№ К/9991/7160/11, К/9991/23390/12, К/800/20261/13, К/800/35076/13 відповідно), які, на думку ОСОБА_10, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2014 року.
Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції зазначив, що Закон № 1058-IV передбачає повернення переплати пенсії добровільно пенсіонером як внаслідок зловживань з його боку, так і в разі подання страхувальником недостовірних даних. Оскільки ОСОБА_10 добровільно повернула отриману нею переплату пенсії в сумі 4462 грн 5 коп., то підстав для стягнення з управління ПФУ безпідставно отриманих коштів немає.
У справах, на рішення в яких посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, Вищий адміністративний суд України встановив, що особи не повертали переплату у добровільному порядку.
Обставини, встановлені судами у справах, на рішення у яких посилається заявник, дають підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цих спорах, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається.
Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців О.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький
Сервіси для юристів