ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Волкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б.,
при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представника Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) - Ліходій О.О., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ВРЮ про визнання незаконним та скасування рішення,
в с т а н о в и л а:
У січні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ, в якому просила визнати незаконним і скасувати рішення ВРЮ від 17 грудня 2015 року № 1195/0/15-15 про внесення Президенту України подання про звільнення її з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва за порушення присяги.
На обґрунтування позову ОСОБА_6 зазначила, що спірне рішення не ґрунтується на жодних доказах, які б свідчили про вчинення нею дій, що охоплюються поняттям «порушення присяги».
Крім цього, позивач вказала на невідповідність прийнятого відповідачем рішення Конституції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> та законам України. При цьому послалась на порушення відповідачем строків застосування дисциплінарного стягнення, а також процедури розгляду дисциплінарної справи. Зазначила, що ВРЮ не наділена повноваженнями з перевірки правильності оцінки судом доказів у справі, законності та обґрунтованості судового рішення, що може бути предметом перегляду лише в порядку, визначеному процесуальним законом, судом вищого рівня. Перевірка такого рішення будь-яким суб'єктом владних повноважень в іншому порядку законодавством не передбачена, а тому є такою, що здійснена з порушенням приписів частини другої
статті 19 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_56/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, оскільки визначальним у незалежності судді під час здійснення правосуддя є принцип, за яким суддя не може нести відповідальність за прийняте ним судове рішення. Вказує на те, що в оскаржуваному рішенні не конкретизовано, які саме вчинені суддею дії є порушенням присяги, тоді як висновки Тимчасової спеціальної комісії з перевірки судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) та оскаржуване рішення ґрунтуються виключно на порушенні суддею норм процесуального права, які, на їхню думку, були допущені при здійсненні правосуддя. Інших фактів, які би свідчили про порушення позивачем присяги судді, встановлено не було, тому передбачених законом підстав для внесення подання про звільнення за порушення присяги немає. Фактів умисного порушення позивачем норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків не встановлено.
Суд установив, що ОСОБА_6 відповідно до Указу Президента України від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 «Про призначення суддів» призначено строком на п'ять років на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва.
9 червня 2015 року ТСК прийняла висновок № 45/02-15, відповідно до якого в діях судді Голосіївського районного суду міста Києва
ОСОБА_6 визнано порушення присяги судді, направлено висновок та матеріали перевірки щодо цього судді до ВРЮ для подальшого розгляду та прийняття рішення.
17 грудня 2015 року ВРЮ на підставі цього висновку прийняла рішення № 1195/0/15-15 про внесення подання Президенту України про звільнення судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_6 з посади за порушення присяги.
Підставою для такого рішення були допущені позивачем порушення, які, на думку відповідача, викликають сумнів у його безсторонності, об'єктивності та неупередженості при постановленні ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів (судові провадження №№ 752/1157/14-к, 752/1155/14-к, 752/1350/14-к та 752/1463/14-к) до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були учасниками масових акцій протесту, а також при винесенні постанов про притягнення ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до адміністративної відповідальності на підставі
статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1179/ed_2016_05_19/pravo1/KD0005.html?pravo=1>
(далі - КпАП) у зв'язку з невиконанням водіями вимог працівників міліції про зупинку транспортних засобів.
ВРЮ дійшла висновку, що при обранні запобіжних заходів позивач на порушення положень статей 194 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1505/ed_2016_05_12/pravo1/T124651.html?pravo=1>, -196 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1534/ed_2016_05_12/pravo1/T124651.html?pravo=1>не перевірила відповідність змісту клопотань про застосування запобіжного заходу підозрюваним вимогам статті 184 КПК, не навела мотивів та доказів того, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1349/ed_2016_05_12/pravo1/T124651.html?pravo=1>, не врахувала міцність соціальних зв'язків підозрюваних, стан їх здоров'я, відсутність судимостей, наявність позитивних характеристик. Суддя не врахувала, що слідчі дії проводились особами, які не були уповноважені на здійснення досудового розслідування; не встановлено фактичний час затримання підозрюваних; розгляд клопотань про застосування запобіжного заходу проведено у позаробочий час; огляд місця події відбувався за відсутності захисника підозрюваних; не надано належної оцінки повідомлення підозрюваних про те, що при затриманні вони отримали тілесні ушкодження; наявні численні порушення при оформленні доказів були залишені поза увагою.
Щодо розгляду суддею адміністративних матеріалів та винесення постанов про притягнення осіб до адміністративної відповідальності ВРЮ зазначила, що суддя не врахувала наявні грубі порушення законодавства з боку працівників ДАІ при складанні рапортів та протоколів про адміністративні порушення, не вжила заходів для всебічного повного і об'єктивного з'ясування обставин справ та їх вирішення.
Як наслідок, ВРЮ дійшла висновку, що допущені суддею порушення норм законодавства України порочать звання судді, викликають сумнів у її об'єктивності, безсторонності та неупередженості, свідчать про несумлінне виконання своїх службових обов'язків, принижують авторитет судової влади і є підставою для внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ухвали від 21 січня 2014 року слідчий суддя ОСОБА_6 задовольнила клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Ухвалою від 22 січня 2014 року слідчий суддя ОСОБА_6 задовольнила клопотання про застосування запобіжного заходу та застосувала до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до ухвали слідчого судді ОСОБА_6 від 24 січня
2014 року було задоволено клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
27 січня 2014 року слідчий суддя ОСОБА_6 задовольнила клопотання про застосування запобіжного заходу: постановила застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_10 строком на 60 днів.
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було пред'явлено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 294 КПК.
Застосування до підозрюваних запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивувала існуванням ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК, а саме необхідністю запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюються.
Сервіси для юристів