?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/2756/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Паво груп" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 (колегія суддів: Ярош А. І., Діброва Г. І., Савицький Я. Ф.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 (суддя Малярчук І. А.)
за заявою виконуючого обов`язки керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі
за позовом першого заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Приватного підприємства "Паво груп", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про стягнення 806 775,16 грн та про зобов`язання звільнити частину складського майданчика для контейнерів вантажного терміналу,
за участю:
прокурора - Цимбалістого Т. О.,
представника відповідача - Романюка Д. М.,
ВСТАНОВИВ:
Хронологія спору
1. Перший заступник керівника Чорноморської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Паво груп" (далі - ПП "Паво груп") про стягнення 806 775,16 грн заборгованості за користування майном, яке належить до державної власності, та про зобов`язання звільнити частину складського майданчика для контейнерів вантажного терміналу.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилався на те, що після припинення договору оренди від 22.05.2017 № 209840911582 відповідачем об`єкт оренди не звільнено, у зв`язку з чим останньому здійснено нарахування заборгованості за користування державним майном, неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення та заявлено вимогу про виселення із займаного приміщення.
3. До Господарського суду Одеської області надійшла заява Прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі рахунки відповідача, які знаходяться в банківських установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, що належать ПП "Паво груп", у межах суми позовних вимог на загальну суму 806 775,16 грн та на нерухоме майно, яке належить ПП "Паво груп", лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
4. На обґрунтування заяви про забезпечення позову Прокурор зазначив, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача у цьому випадку у межах заявлених позовних вимог не матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна) і не суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Так, у випадку недостатності коштів на банківському рахунку позивач матиме реальну гарантію того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися такими коштами є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. 16.07.2025 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу, залишену без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025, про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
6. Накладено арешт на грошові кошти, що належать ПП "Паво груп", як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми 806 775,16 грн. Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ПП "Паво груп", у межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності. В іншій частині вимог заявника відмовлено.
7. Судові рішення мотивовані тим, що запропонованим Прокурором забезпеченням позову у вигляді арешту грошових коштів у межах суми позовних вимог, що є предметом спору, та накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ПП "Паво груп", лише в межах різниці між сумою ціни позову й арештованих грошових коштів у разі їх недостатності дотримано вимогу щодо його адекватності та співмірності із заявленими вимогами і принципу збереження балансу інтересів сторін у здійсненні їх господарської діяльності.
8. Водночас заявлені Прокурором вимоги стосовно накладення арешту на грошові кошти ПП "Паво груп", що будуть міститися на рахунках, які будуть відкриті підприємством після винесення ухвали про забезпечення позову, є необґрунтованими, оскільки перебувають поза межами судового розсуду, тому що такий захід не передбачений Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими нормативно-правовими актами, а також не доводяться Прокурором із дотриманням стандарту доказування "вірогідності доказів", у зв`язку з чим в цій частині необхідно відмовити.
Короткий зміст касаційної скарги
9. ПП "Паво груп" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд в частині забезпечення позову до Господарського суду Одеської області.
10. Суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України.
11. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не встановили фактичні обставини, викладені відповідачем у наведених нижче доводах касаційної скарги, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
Сервіси для юристів