Постанова ВСУ від 28.01.2015 року у справі №6-221цс14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Яреми А.Г., Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», про визнання недійсними рішення й державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_10 до прокуратури м. Ірпеня Київської області, Коцюбинської селищної ради Київської області, треті особи: ОСОБА_9, комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності на земельну ділянку за заявою ОСОБА_10 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року прокурор м. Ірпеня Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсними рішення й державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку.

Зазначав, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2038/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано у власність ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1. На підставі цього рішення 27 лютого 2009 року ОСОБА_9 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

Згідно з договором купівлі-продажу від 24 березня 2010 року ОСОБА_9 здійснив відчуження зазначеної земельної ділянки ОСОБА_10, у зв'язку із чим на державному акті на право власності на земельну ділянку, що виданий ОСОБА_9, вчинено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_10

Посилаючись на те, що Коцюбинською селищною радою Київської області прийнято рішення про відчуження вказаної земельної ділянки з перевищенням повноважень, оскільки зазначена земельна ділянка розташована за межами населеного пункту - смт Коцюбинське Київської області та без виключення її із земель Державного лісового фонду України й вилучення з користування комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», тобто без відома держави в особі уповноваженого органу та постійного землекористувача, в якого земельна ділянка перебувала в постійному користуванні згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 20 червня 1956 року № 673, просив на підставі статей 20, 21, 39, 152, 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 57 Лісового кодексу України, статті 9 Закону України від 17 червня 2004 року № 1808-IV «Про державну експертизу землевпорядної документації», якою передбачено обов'язковість проведення державної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, статей 3, 10, 12, 13, 23 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-III «Про планування і забудову територій», статей 16, 21, 228, 336, 392, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнати недійсними: рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2038/25-5 і державний акт на право власності на земельну ділянку, що виданий 27 лютого 2009 року ОСОБА_9, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 - та скасувати його державну реєстрацію; визнати право власності держави на спірну земельну ділянку.

У липні 2013 року ОСОБА_10 звернулась до суду із зустрічним позовом до прокуратури м. Ірпеня Київської області, Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності на земельну ділянку.

Зазначала, що 24 березня 2010 року між нею та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка належала ОСОБА_9 на праві власності.

Посилаючись на те, що право власності на спірну земельну ділянку вона набула на законних підставах, оскільки вказаний договір купівлі-продажу був укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, просила визнати її добросовісним набувачем спірної земельної ділянки та визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 6 серпня 2013 року позовні вимоги прокурора м. Ірпеня Київської області задоволено частково: визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2038/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1»; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1, що виданий ОСОБА_9, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 та скасовано державну реєстрацію вказаного державного акта на право власності на земельну ділянку; у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_10 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2013 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 6 серпня 2013 року в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурора м. Ірпеня Київської області про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації відмовлено; у решті - рішення суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року рішення апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2013 року скасовано, залишено в силі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 6 серпня 2013 року.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року ОСОБА_10 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції й зазначеної ухвали та залишення без змін рішення апеляційного суду, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 204, 328, 330, 388 ЦК України та статті 152 ЗК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви ОСОБА_10 надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року, від 5 березня 2014 року, від 12 лютого 2014 року, від 16 травня 2012 року та від 17 жовтня 2012 року, в яких, на її думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2014 року поновлено ОСОБА_10 строк для подання заяви про перегляд судового рішення; цивільну справу за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», про визнання недійсними рішення й державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_10 до прокуратури м. Ірпеня Київської області, Коцюбинської селищної ради Київської області, треті особи: ОСОБА_9, комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності на земельну ділянку допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_10 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 360-5 ЦПК України суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Судами встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2038/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано у власність ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення 27 лютого 2009 року ОСОБА_9 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

Згідно з договором купівлі-продажу від 24 березня 2010 року ОСОБА_9 здійснив відчуження зазначеної земельної ділянки ОСОБА_10, у зв'язку із чим на державному акті на право власності на земельну ділянку, що виданий ОСОБА_9, вчинено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_10

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог прокурора м. Ірпеня Київської області, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, застосувавши норми статей 12, 116, 118, 122, 152, 155, 173 ЗК України, вважав, що рішення від 25 грудня 2008 року № 2038/25-5 прийняте Коцюбинською селищною радою Київської області в межах повноважень відповідно до передбаченої статтями 116, 118 ЗК України процедури передачі у власність земельних ділянок, проте спірне рішення прийняте селищною радою з порушенням вимог пункту 12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України (який був чинним на час прийняття селищною радою рішення), оскільки на час його прийняття межі смт Коцюбинське Київської області в установленому законом порядку не були визначені й встановлені, що, відповідно до статті 152 ЗК України, є підставою для визнання спірного рішення і державного акту, що виданий на підставі цього рішення, недійсними. При цьому суд вважав, що правових підстав для визнання права власності держави на спірну земельну ділянку немає; питання про витребування земельної ділянки від ОСОБА_10 судом не вирішувалось.

Разом із тим у судових рішеннях, які надані заявником як приклад, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

-

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року міститься висновок про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, який виданий на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, не підлягає визнанню недійсним з огляду на те, що за положеннями статті 330 ЦК України добросовісний набувач може набути право власності на майно, якщо відповідно до норм статті 388 ЦК України воно не може бути витребуване в нього;

- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 березня 2014 року суд зазначив про відсутність підстав для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, оскільки договір купівлі-продажу, на підставі якого він видавався, не порушує публічного порядку держави, не є нікчемним та недійсним судом не визнавався;