П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенди О.В.,суддів:Коротких О.А., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У травні 2015 року ОСОБА_9 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Президента України; зобов'язати Президента України забезпечити ефективність діяльності прокуратури м. Рівне, прокуратури Рівненської області та Генеральної прокуратури України шляхом надання вказівки Генеральній прокуратурі України «повідомити про підозру приватному нотаріусу Сивоглаз С.С. у кримінальному провадженні та передати справу до суду»; відшкодувати моральну шкоду, заподіяну бездіяльністю Президента України, у сумі 1 000 000 грн.
На обґрунтування позову зазначив, що органи прокуратури відмовили у порушенні кримінальної справи відносно нотаріуса Сивоглаз С.С. за фактом засвідчення нею підробленого підпису ОСОБА_9 на заяві про надання дозволу для перебування за кордоном його неповнолітнього сина. Позивач вважає, що Президент України не використовує надані йому повноваження для організації роботи органів прокуратури з метою забезпечення належного захисту прав і свобод громадян.
Вищий адміністративний суд України постановою від 16 червня 2015 року у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_9 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
У заяві ОСОБА_9 просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року і задовольнити його позовні вимоги.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Глава 6 розділу ІІІ цього Кодексу виокремлює та регулює види адміністративних спорів, вирішення яких потребує спеціального, виключного врегулювання нормами процесуального права.
До таких, зокрема, віднесені публічно-правові спори, звернені до Президента України щодо оскарження на предмет законності (крім конституційності) указів і розпоряджень, дій чи бездіяльності, які розглядаються Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції (стаття 1711 КАС).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 102 Конституції України визначено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Повноваження Президента України визначені у статті 106 Конституції України.
Згідно зі статтею 121 Основного Закону України прокуратура України становить єдину систему. Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом (стаття 123 цього Закону).
У свою чергу, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ) встановлено, що органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим (стаття 6 цього Закону).
Відповідно до статті 7 Закону № 1789-ХІІ втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється. Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов обґрунтованого висновку, що питання, порушені ОСОБА_9 у пред'явленому ним адміністративному позові, не належать до компетенції Президента України, оскільки він не наділений повноваженнями втручатися у роботу органів прокуратури шляхом надання їм вказівок.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим заява ОСОБА_9 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Кривенда
Судді:О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький В.В. Кривенко П.В. Панталієнко І.Л. Самсін
Сервіси для юристів