П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор'євої Л.І., суддів:Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Романюка Я.М.,Яреми А.Г.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання договорів недійсними, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння та за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвін" до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс", ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_17 ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння за заявою ОСОБА_14 та ОСОБА_16 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" (далі - ТОВ "Херсонавтотранс" або товариство) звернулося до суду із зазначеним позовом мотивуючи вимоги тим, що 3 вересня 2009 року з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу відповідних об'єктів нерухомого майна бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 5,2 га. Позивач указував, що зазначений договір купівлі-продажу є недійсним на підставі частини третьої статті 91, статей 93, 202, частини першої статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), оскільки генеральний директор ТОВ "Херсонавтотранс", ОСОБА_19 не був уповноваженою особою цього товариства, вийшов за межі повноважень, наданих статутом товариства, та не мав права на укладення зазначеного договору. Крім того, цей договір не відповідає вимогам статті 209, частини третьої статті 210, статей 640, 657 ЦК України, оскільки не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації.
Посилаючись на те, що майно бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" вибуло з володіння товариства поза його волею, позивач просив суд на підставі статей 331, 392 ЦК України визнати за ним право власності на об'єкти нерухомого майна бази відпочину "ІНФОРМАЦІЯ_1" та на підставі статей 1212, 1213 ЦК України витребувати їх із чужого незаконного володіння відповідачів ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які в подальшому придбали їх за нотаріально посвідченими угодами купівлі-продажу, а саме кафе (літ. "С") площею 231,3 кв. м, будівлю охорони (літ. "Т") площею 39,9 кв.м, вбиральні (літ. "Ф", "Х"), будиночки відпочинку (літ. "В", "Г", "Д", "Ж", "З", "И", "К", "Л", "М", "Н", "Р"), пожежний водонакачувач № 9, огорожі № 4-8, фундамент (літ. "У"); в ОСОБА_16 витребувати їдальню (літ. "Б") площею 403,6 кв. м; у ОСОБА_15 - будиночок відпочинку (літ. "Е").
Збільшивши позовні вимоги, ТОВ "Херсонавтотранс" просило визнати недійсними всі наступні договори купівлі-продажу щодо спірного нерухомого майна.
У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сідвін" (далі - ТОВ "Сідвін") звернулося до суду з позовом до ТОВ "Херсонавтотранс", ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, в якому просило визнати за ним право власності на нерухоме майно бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", а саме будівлю кафе (літ. "С") площею 231, 3 кв.м, будівлю їдальні (літ. "Б") площею 403, 6 кв.м та витребувати на підставі статей 387-388 ЦК України у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 будівлю кафе (літ. "С"), а в ОСОБА_16 - будівлю їдальні (літ. "Б").
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 1 липня 2014 року, позов ТОВ "Херсонавтотранс" задоволено частково. Визнано за ТОВ "Херсонавтотранс" право власності на майно, розташоване на земельній ділянці площею 5,2 га за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлю охорони (літ. "Т"), вбиральні (літ. "Ф" та "Х"), будиночки відпочинку (літ. "В, "Г", "Д", "Ж", "З", "И", "К", "Л", "М", "Н", "Р"), пожежний водонакачувач № 9, огорожі № 4-8, фундамент (літ. "У"). Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на користь ТОВ "Херсонавтотранс" зазначене нерухоме майно. Витребувано з володіння ОСОБА_15 на користь ТОВ "Херсонавтотранс" будиночок відпочинку (літ. "Е").
Позов ТОВ "Сідвін" задоволено. Визнано за ТОВ "Сідвін" право власності на майно, розташоване на земельній ділянці площею 5,2 га, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлю кафе (літ. "С") площею 231,3 кв.м та будівлю їдальні (літ. "Б") площею 403, 6 кв.м Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 на користь ТОВ "Сідвін" зазначене нерухоме майно.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року касаційні скарги ТОВ "Херсонавтотранс", ОСОБА_14 та ОСОБА_16 відхилено, рішення районного суду та ухвала апеляційного суду залишені без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року ОСОБА_14 та ОСОБА_16 порушують питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції, ухвали апеляційної та рішення суду першої інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовів з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 387 ЦК України.
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення заявники посилаються на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2015 року (справа № 6-48364св14), 12 лютого 2015 року (справа № 6-332св15) та 26 лютого 2015 року, в яких на їхню думку по-іншому застосована зазначена норма права.
Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 26 липня 1990 року Радою Міністрів УРСР згідно з розпорядженням № 301-р Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" (далі - ХТВО "Херсонавтотранс") надано земельну ділянку для будівництва пансіонату на 400 місць у с. Більшовик Голопристанського району Херсонської області. На підставі зазначеного розпорядження ХТВО "Херсонавтотранс" видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,2 га для будівництва пансіонату в оздоровчій зоні Каркініт. З дати отримання земельної ділянки в постійне користування ХТВО "Херсонавтотранс" розпочало будівництво пансіонату "ІНФОРМАЦІЯ_1".
29 липня 1996 року наказом регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області № 920 створено відкрите акціонерне товариство "Херсонавтотранс" (далі - ВАТ "Херсонавтотранс") шляхом перетворення ХТВО "Херсонавтотранс" та відповідно до акта прийому-передачі державного майна від 4 вересня 1996 року № 187 передано цілісний майновий комплекс ХТВО "Херсонавтотранс" відкритому акціонерному товариству та визнано останнього правонаступником. При перетворенні ХТВО "Херсонавтотранс" у ВАТ "Херсонавтотранс" останньому були передані в тому числі об'єкти незавершеного будівництва бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в с. Більшовик.
27 травня 2008 року ВАТ "Херсонавтотранс" реорганізовано у ТОВ "Херсонавтотранс" з правом правонаступництва.
21 травня 1990 року Черкаським обласним ремонтно-будівельним трестом "Черкасрембуд" та ХТВО "Херсонавтотранс" укладено договір № 4 про спільне будівництво пансіонату на 400 місць в с. Більшовик Голопристанського району Херсонської області, якому надано назву "ІНФОРМАЦІЯ_1".
З 1997 року будівництво зазначеного пансіонату здійснюється правонаступниками зазначених підприємств, а саме ВАТ "Херсонавтотранс" та закритим акціонерним товариством "Мехрембуд" (далі - ЗАТ "Мехрембуд").
У 2000 році до будівництва зазначеного пансіонату залучено дочірнє підприємство "Сідвін" (далі - ДП "Сідвін") ЗАТ "Мехрембуд", правонаступником якого є ТОВ "Сідвін".
З метою визнання права власності на об'єкти пансіонату "ІНФОРМАЦІЯ_1" з урахуванням внесків і досягнутої домовленості сторін ЗАТ "Мехрембуд" і ВАТ "Херсонавтотранс" було укладено додаткову угоду від 1 лютого 2006 року, згідно з умовами якої прийнято рішення про розподіл бази відпочинку, а саме: ЗАТ "Мехрембуд" відведено будівлю їдальні, четвертий поверх у спальному корпусі № 2 та 50 % вартості спального корпусу № 1, а ВАТ "Херсонавтотранс" - огорожу, перші три поверхи в спальному корпусі № 2, силову мережу, дорогу, свердловину, водопровід, тротуар, туалет, літній майданчик (кафе) та 50 % вартості спального корпусу № 1.
8 листопада 2006 року ВАТ "Херсонавтотранс" і ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд уклали договір про сумісну діяльність, згідно з пунктом 2.1 якого сторони домовилися про те, що до оформлення прав власності на будівлю і споруди теплопункту, свердловину, водонапірну башту та інше майно використання і утримання всіх систем водопостачання, електропостачання та каналізаційних систем здійснюється ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" і ВАТ "Херсонавтотранс" у співвідношенні до загальних затрат: 2/3 - ВАТ "Херсонавтотранс" і 1/3 - ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд".
З урахуванням здійснених сторонами внесків у будівництво угодою від 4 березня 2009 року ВАТ "Херсонавтотранс" та ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" розподілили між собою збудовані ними об'єкти бази відпочинку, в результаті чого: ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" відведено будівлю їдальні, четвертий поверх спального корпусу, 1/3 огорожі, 1/3 силової мережі, 1/3 дороги, 1/3 водопроводу, літній майданчик (бар), свердловину, в тому числі водонапірну башту, 1/3 тротуару, а ВАТ "Херсонавтотранс" - 2/3 огорожі, перші три поверхи спального корпусу № 2, 2/3 силової мережі, 2/3 дороги, 2/3 водопроводу, вбиральню, фундамент спального корпусу № 1.
Ці обставини встановлені постановою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2011 року та відповідно до приписів частини третьої статті 61 ЦПК України є встановленими і доказуванню не підлягають.
Проте під час ухвалення зазначеного рішення на підставі ст. 331 ЦК України суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у зв'язку з відсутністю доказів державної реєстрації за ТОВ "Херсонавтотранс" та ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" права власності на будівлі і споруди бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" правові підстави для визнання за ними права власності на нерухоме майно відсутні.
Сервіси для юристів