П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2017 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,Романюка Я.М., Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_6, Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи: реєстраційна служба Дергачівського районного управління юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Курязький завод силікатних виробів» про визнання недійсними розпорядження, державного акта про право власності на земельну ділянку і запису про реєстрацію речових прав, витребування земельної ділянки за заявою ОСОБА_6 про перегляд рішення Апеляційного суду Харківської області від 15 квітня 2015 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2014 року прокурор Дергачівського району Харківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (далі - Харківська ОДА) з позовом до ОСОБА_6, Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Дергачівська РДА) про визнання недійсними розпорядження, державного акта про право власності на земельну ділянку і запису про його речову реєстрацію, витребування земельної ділянки.
Прокурор зазначав, що на підставі розпорядження Дергачівської РДА від 15 червня 2009 року № 601, передано ОСОБА_6 у власність земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Зазначене рішення прийнято з перевищенням повноважень, крім того спірна земельна ділянка відноситься до земель промисловості, питання про зміну її цільового призначення не вирішувалось, вона накладається на земельну ділянку, яка в 2003 році була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Курязький завод силікатних виробів» (далі - ТОВ «КЗСВ») для видобування піску.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 27 січня 2015 року в задоволенні позову прокурора відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 квітня 2015 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, позов прокурора задоволено частково: визнано недійсними розпорядження Дергачівської РДА від 15 червня 2009 року № 601 «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Пересічанської сільської ради ОСОБА_6», державний акт про право власності на земельну ділянку площею 2,0 га серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_6; витребувано із незаконного володіння ОСОБА_6 на користь держави в особі Харківської ОДА земельну ділянку площею 2,0 га на території Пересічанської сільської ради Дергачівського району Харківської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції з передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема статей 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20, 22, 207 Земельного кодексу України.
На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_6 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8, 20, 27 липня (дві ухвали), 3 серпня 2016 року, постанови Верховного Суду України від 3 та 17 лютого, 13 квітня та 8 червня 2016 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Халанчук О.С., представників ТОВ «КЗСВ» ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх адвоката Сидоренко В.В., перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пунктів 1, 2 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що згідно розпорядження Дергачівської РДА від 15 жовтня 2003 року № 329 ТОВ «КЗСВ» передано в оренду землі Пересічанського родовища піску площею 9,0 га та землі Гаврилівського родовища піску площею 9,0 га на території Пересічанської сільської ради за межами смт Пересічне для добування піску терміном на 5 років.
На підставі цього розпорядження між Дергачівською РДА та ТОВ «КЗСВ» 7 листопада 2003 року було укладено договір оренди вказаних земельних ділянок № 216.
У квітні 2008 року ТОВ «КЗСВ» звернулося до голови Дергачівської РДА з клопотанням про продовження терміну дії договору оренди, розпорядженням від 21 жовтня 2008 року № 1046 продовжено термін дії договору оренди № 216 від 7 листопада 2003 року та укладено додаткову угоду.
Розпорядженням Дергачівської РДА від 26 травня 2008 року № 580 ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу на території Пересічанської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею у власність.
Розпорядженням Дергачівської РДА від 15 червня 2009 року № 601 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства та передано їй у власність земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства території Пересічанської сільської ради за межами населеного пункту. На підставі цього розпорядження ОСОБА_6 видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 11 лютого 2010 року.
Задовольняючи позов прокурора, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваним розпорядженням Дергачівської ОДА земельну ділянку було незаконно передано у власність ОСОБА_6, оскільки земельна ділянка відноситься до земель промисловості й має перетин із ділянкою, що перебуває в оренді ТОВ «КЗСВ» для видобування піску.
Надані заявницею ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20, 27 липня (справа № 509/511/14-ц), 3 серпня 2016 року не можуть бути прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки судом касаційної інстанції скасовані рішення судів та передано справу на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
У справі № 372/216/15-ц, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року в якій надана для порівняння, судом встановлені інші фактичні обставини. Відмовляючи в задоволенні позову прокурору суд виходив з того, що ним не надано доказів на підтвердження того, що спірні земельні ділянки розташовані в прибережній захисній смузі Канівського водосховища.
У справі, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2016 року в якій надана заявницею для порівняння, відмовлено у задоволенні позову прокурора у зв'язку з пропуском останнім трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.
У постановах Верховного Суду України від 3 та 17 лютого, 13 квітня та 8 червня 2016 року зроблено правовий висновок про застосування позовної давності.
Разом з тим у справі, яка переглядається, питання застосування строків позовної давності судом не вирішувалося, будь-яких висновків щодо позовної давності судові рішення не містять, у встановленому законом порядку відповідна заява відповідачкою не подавалася, з цих підстав судові рішення не оскаржувались.
Посилання в заяві на порушення норм процесуального права на увагу не заслуговують, оскільки доводи, які наведені в заяві, щодо порушення норм процесуального права не свідчать про наявність підстав для перегляду судових рішень згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Сервіси для юристів