П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Коротких О.А.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2014 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними бездіяльність та дії управління ПФУ щодо відмови йому в перерахунку пенсії та нарахуванні і виплаті йому державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), з 1 січня 2014 року і довічно.
На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та визнана інвалідом III групи, що встановлена внаслідок захворювання, яке пов'язане з Чорнобильською катастрофою, і йому призначено пенсію довічно на підставі Закону № 796-XII. Позивач звернувся до управління ПФУ про перерахунок пенсії, проте відповідач йому відмовив, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 1210). Позивач вважає, що дії управління ПФУ є неправомірними і такими, що порушують норми чинного законодавства.
Корюківський районний суд Чернігівської області постановою від 5 березня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, відмовив у задоволенні позову.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 липня 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_9 на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_9 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статей 50, 54 Закону № 796-XII.
На обґрунтування заяви позивач додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 4 та 18 червня 2015 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, погодився із судами попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині нарахування і виплати державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону № 796-XII, починаючи з 1 січня 2014 року і довічно, оскільки порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюється постановою № 1210 відповідно до частини четвертої Прикінцевих положень Закону України від 6 грудня 2012 року № 5515-VII «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (далі - Закон № 5515-VII).
В ухвалах Вищого адміністративного суду України від 4 та 18 червня 2015 року, на які заявник послався на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції дійшов протилежного висновку, ніж у справі, переглянути яку просить заявник, зазначаючи, що Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон № 719-VII) не були встановлені обмеження щодо виплат державної та додаткової пенсій на підставі статей 50, 54 Закону № 796-XII, тому з 1 січня 2014 року нарахування та виплата державної та додаткової пенсій мають бути проведені на підставі вищевказаних статей Закону.
Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що суди неоднаково застосували статті 50, 54 Закону № 796-XII.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами попередніх інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду виходить із такого.
Закон № 796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії. З 17 лютого 2000 року перебуває на обліку в управлінні ПФУ та одержує пенсію як інвалід III групи внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 49 Закону № 796-XII.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по III групі інвалідності не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі статтею 50 Закону № 796-XII особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам III групи - 50 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 67 Закону № 796-XII конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Тобто, стаття 67 Закону № 796-XII може бути застосована відповідачем лише у випадку, коли йдеться про підвищення доплат, пенсій та компенсацій з урахуванням визначення розміру державної та додаткової пенсій позивачу згідно з положеннями статей 50, 54 цього ж Закону.
Згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону № 5515-VII встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2013 рік. Тобто, визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян на 2013 рік делеговано Кабінету Міністрів України.
Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Тобто положення пункту 4 Прикінцевих положень Закону № 5515-VII діяли протягом бюджетного року та закінчилися 31 грудня 2013 року.
Законом № 719-VII не були встановлені обмеження щодо виплат основної та додаткової пенсій та не внесені зміни до Закону № 796-XII.
Отже, з 1 січня 2014 року діяли положення статей 50, 54 Закону № 796-XII, відповідно до яких розміри пенсій для інвалідів III групи, щодо яких встановлений зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, а особам, які є інвалідами III групи і віднесені до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Сервіси для юристів