ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2016 року м. КиївСудова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Романюка Я.М.,суддів:Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя за заявою ОСОБА_7 про перегляд судових рішень,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя, посилаючи на те, що в період шлюбу з ОСОБА_7 з 7 серпня 1971 року, який було розірвано рішенням суду від 4 травня 2011 року, ними було придбано майно : житловий будинок АДРЕСА_3 на місці якого вони побудували новий, а потім продали його та купили квартиру АДРЕСА_1; у кредит автомобіль «Опель Астра», державний номерний знак НОМЕР_1, який був зареєстрований на ім'я відповідача; пасажирський автобус ЛІАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований на його ім'я. У лютому 2011 року ОСОБА_7 без його згоди перереєструвала на ОСОБА_8 автомобіль «Опель Астра», а автобус здала на металобрухт.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив у порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_7 на його користь вартість Ѕ частини автомобіля «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_3 у розмірі 61 796 грн. 87 коп. та Ѕ частини автобуса ЛІАЗ у розмірі 11 990 грн.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 4 лютого 2015 року, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6 і ОСОБА_7 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за кожним. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 вартість Ѕ частини автомобіля «Опель Астра», державний номерний знак НОМЕР_3, у розмірі 61 796 грн. 87 коп. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2015 року ОСОБА_7 відмовлено у відкритті касаційного провадження.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_7 просить скасувати рішення судів у справі в частині стягнення грошової компенсації 50% вартості автомобіля з підстави, передбаченої пунктом першим частини 1 статті 355 ЦПК України - неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, а саме статей 60-69 СК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.
На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 7 серпня 1971 року, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб, виданим 10 березня 2011 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області.
В період шлюбу сторони придбали трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 16 березня 2004 року, посвідченого ОСОБА_9, приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу, р. № 2272, оформивши її на ОСОБА_7, за заявою ОСОБА_6 про згоду на придбання ОСОБА_7 зазначеної квартири за кошти, що належать їм на праві спільної сумісної власності.
Також в період шлюбу сторони придбали в кредит автомобіль «Опель Астра Класик» НОМЕР_1, який був зареєстрований на ім'я відповідачки, та пасажирський автобус ЛІАЗ, державний номерний знак НОМЕР_4, зареєстрований на ім'я позивача.
Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 378 від 22 грудня 2014 року вартість автомобіля становить 123 593 грн. 75 коп.
Відповідно до довідки Кременчуцького ВРЕР ДАІ від 31 травня 2013 року за № 34/2302 автомобіль «Опель Астра Класик» НОМЕР_1 з 18 липня 2006 року по 19 березня 2011 року був зареєстрований за ОСОБА_7
19 березня 2011 року вказаний транспортний засіб знято з обліку та перереєстровано на ОСОБА_8 - сина сторін у справі.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 4 травня 2011 року шлюб між сторонами розірвано.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, зокрема, стягуючи Ѕ частину вартості автомобіля «Опель Астра Класик», суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, цінним майном, а відповідачка розпорядилася ним на власний розсуд без письмової згоди позивача.
Проте у наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року суд касаційної інстанції виходив із того, що оскільки спірний автомобіль був придбаний сторонами в період шлюбу, то він є спільною сумісною власністю сторін і може бути предметом поділу між ними, а обов'язок по поверненню кредиту, отриманого і використаного в інтересах сім'ї, лежав на кожному з подружжя як солідарному боржнику, а тому витрати одного з подружжя за рахунок власних коштів на погашення їх спільного боргу підлягають врахуванню при поділі майна та визначені розміру компенсації за належну одному з подружжя частку в ньому.
Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, а саме статей 60-69 СК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Сервіси для юристів