П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2016 року м. КиївСудова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Романюка Я.М.,суддів:Гуменюка В.І.,Сімоненко В.М Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про відшкодування майнової шкоди за заявою публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про перегляд судових рішень,
в с т а н о в и л а :
У березні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (далі-ПАТ «Київобленерго») про відшкодування майнової шкоди.
Позов мотивовано тим, що вона є власником домоволодіння, що складається із житлового будинку загальною площею 89, 4 кв.м., двох сараїв загальною площею 51,3 кв.м. та 27,4 кв.м., тимчасової споруди загальною площею 100 кв.м., дерев'яної огорожі довжиною 40 погонних метрів, що розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1, яке належить їй на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 10 квітня 2002 року №2025.
ОСОБА_6 є споживачем електроенергії, яку надає ПАТ «Київобленерго».
Домоволодіння позивачки було підключено до електромережі від окремої опори електропередачі.
11 червня 2012 року о 13 год. 00 хв. в проїзді завширшки приблизно 6 метрів, який розташований між парканом позивача та парканом сусідки ОСОБА_7, що веде до знесеного домоволодіння, до якого також була підведена повітряна електрична мережа, яка розташовувалася над зазначеним проїздом, в районі бетонної опори б/н, до якої у минулому було підключено знесене домоволодіння, а не домоволодіння позивачки, виникла пожежа на площі приблизно 8 кв.м., внаслідок якої було знищено та пошкоджено садибу позивача.
Згідно акта про пожежу від 11 червня 2012 року ймовірна причина пожежі - коротке замикання електромережі повітряної лінії електропередач у районі опори електропередач, поруч з якою росли два дерева, через крону яких проходила лінія електропередачі.
Оскільки ПАТ «Київобленерго» здійснює діяльність щодо володіння та обслуговування ліній електричних передач, що є джерелом підвищеної небезпеки й у зв'язку з неналежним виконанням товариством своїх зобов'язань з обслуговування зазначених ліній електропередач, відповідач, як особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану позивачу шкоду відповідно до вимог статей 1187, 1192 ЦК України.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_6 просила стягнути з відповідача спричинені їй збитки в розмірі 248 271 грн та витрати на проведення оцінки зіпсованого нерухомого майна, а всього 256 771 грн.
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 31 березня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Київобленерго» на користь ОСОБА_6 завдану майнову шкоду в розмірі 181 726 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Київобленерго» відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ «Київобленерго» просить скасувати судові рішення в справі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 1187 ЦК України, пунктів 49-52 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року (далі - Правила № 1357).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ПАТ «Київобленерго» - Васильєвої О.О., Бужор А.Ю. на підтримання заяви, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до змісту ст. 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
Судом встановлено, що позивач є власником домоволодіння, яке складаєтеся із житлового будинку загальною площею 89,4 кв. м., двох сараїв загальною площею 51,3 кв. м. та 27,4 кв. м., тимчасової споруди загальною площею 100 кв.м., дерев'яної огорожі довжиною 40 погонних метрів, що розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 10 квітня 2002 року № 2025.
Земельна ділянка, на якій розташована садиба ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1, Миронівського району Київської області виділена їй на праві власності на підставі рішення Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області від 16 травня 2008 року.
Позивач є споживачем електроенергії за адресою АДРЕСА_1 к\с 200309234.
На підставі акта про пожежу від 11 червня 2012 року в АДРЕСА_1 між парканом ОСОБА_6 та парканом ОСОБА_7, які приблизно знаходяться на відстані 6 метрів одна від одної, сталася пожежа, внаслідок якої було знищено та пошкоджено житловий будинок загальною площею 89,4 кв.м. (літ.А), двох сараїв загальною площею 51,3 кв.м. (літ. Б) та 27,4 кв.м. (літ.В), дерев'яної огорожі довжиною 40 погонних метрів. Орієнтовні прямі збитки становлять 1 505 000 грн, побічні орієнтовні збитки 1 524 545 грн. Ймовірна причина пожежі - коротке замикання електромережі повітряної лінії електропередач.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що причиною пожежі було коротке замикання електромережі повітряної лінії електропередач, тобто була наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, а тому енергопостачальна організація, як власник джерела підвищеної небезпеки, має нести відповідальність, відповідно до положень статті 1187 ЦК України.
Проте у наданій для порівняння ухвалі Верховного Суду України від 8 грудня 2005 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій на направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що сторони перебувають у договірних відносинах і їхні відносини регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року. Обов'язок відшкодувати шкоду (збитки) слід пов'язувати з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань між споживачем та енергопостачальником, оскільки шкода, завдана порушенням договірних зобов'язань, може відшкодовуватися за зазначеними нормами позадоговірних відносин тільки у випадках, прямо передбачених законом. Законом України «Про енергетику» та Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживачів електричної енергії на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно із законодавством. Тому при розгляді справи суду необхідно було керуватися саме цим законодавством, а не статтями 450 і 440-1 ЦК УРСР, якими передбачена відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки та заподіяна моральна шкода.
Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 1187 ЦК України та Правила № 1357.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
ОСОБА_6 є споживачем електроенергії, що надається ПАТ «Київобленерго», тобто сторони перебувають у договірних відносинах, які регулюються Правилами користування електричною енергією для населення (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357.
Сервіси для юристів