ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 916/599/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Кочмар О. Й., Шабаровський Б. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодарський енергетичний парк"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 (судді: Ярош А. І. - головуючий, Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) і рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2023 (суддя Пінтеліна Т. Г.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодарський енергетичний парк"
до Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області
про стягнення 1 608 922,80 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплодарський енергетичний парк" (далі - ТОВ "Теплодарський енергетичний парк") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області (далі - Теплодарська міськрада) 1 608 922,80 грн безпідставно отриманих коштів у виді орендної плати за період із 31.10.2019 за договором оренди землі від 18.05.2018 № 4, укладеним між сторонами у справі (далі - договір оренди від 18.05.2018).
На обґрунтування позову позивач посилався на те, що на земельній ділянці перебувають належні відповідачеві об`єкти незавершеного будівництва, які унеможливлюють будівництво електростанції; відповідач демонтаж таких об`єктів не здійснив, хоча за умовами інвестиційного договору від 17.05.2018 на нього покладено обов`язок сприяти в реалізації проєкту будівництва комбінованої електростанції; з 31.10.2019 (реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт) позивач не мав можливості здійснювати будівництво електростанції та використовувати спірну земельну ділянку за цільовим призначенням через обставини, за які він не відповідає, тому наявні підстави для звільнення позивача від сплати орендної плати за договором із 31.10.2019, а сплачена орендна плата за період із 31.10.2019 підлягає поверненню товариству. На думку позивача, заявлені до стягнення кошти підлягають поверненню на підставі частини 6 статті 762 та статті 1212 Цивільного кодексу України.
1.2. У відзиві на позов Теплодарська міськрада заперечила проти його задоволення, посилаючись зокрема на те, що обставини неможливості використання позивачем земельної ділянки після 31.10.2019 не підлягають повторному доведенню, оскільки вже досліджувалися та оцінювалися в межах розгляду справи № 916/3225/20 за позовом ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" до Теплодарської міськради про зобов`язання останньої усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення від об`єктів комунальної власності та зобов`язання звільнити позивача від сплати орендної плати за договором оренди від 18.05.2018 на весь час протягом якого земельна ділянка не могла бути використана орендарем через обставини, за які він не відповідає, а саме до звільнення відповідачем земельної ділянки від об`єктів комунальної власності. У вказаній справі суди відмовили у позові за його необґрунтованістю та недоведеністю.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.05.2023 у позові відмовлено повністю.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що кошти, які просить стягнути позивач як безпідставно набуті, були отримані відповідачем на виконання договору оренди від 18.05.2018, який на час звернення з позовом та розгляду справи є чинним; позивач продовжує користуватися спірною орендованою земельною ділянкою; про особливості земельної ділянки позивач був обізнаний на день укладення договору і не вбачав неможливості користування нею; дій щодо розірвання договору оренди від 18.05.2018 він не вчиняв. Суд акцентував на тому, що внесення орендної плати за договором оренди є обов`язком позивача; відповідач отримував зазначені кошти у наведеному випадку на законних підставах, на виконання чинного договору оренди землі, укладеного між сторонами у справі; обставини неможливості використання позивачем земельної ділянки не доведені. Місцевий господарський суд звернув увагу на обставини, встановлені судами у справі № 916/3225/20, зокрема щодо того, що позивачеві ще до укладання договору оренди від 18.05.2018 було достеменно відомо, що на отриманій за договором земельній ділянці знаходяться будівельні матеріали, непридатні до використання, оскільки позивач звертався до державного кадастрового реєстратора відділу у Біляївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з листом від 05.03.2018, в якому вказував, що товариством проведено процедуру повного та вичерпного визначення належності об`єктів нерухомого майна та з`ясовано, що об`єкти, які знаходяться на земельній ділянці, не є об`єктами нерухомого майна, а є будівельними матеріалами та будівельним сміттям. Господарські суди у справі № 916/3225/20 також зазначили, що жодним пунктом договорів Теплодарська міськрада не брала на себе зобов`язання щодо звільнення отриманої за договором земельної ділянки від об`єктів комунального майна територіальної громади м. Теплодар, а досліджені матеріали справи у своїй сукупності не дають підстав для висновку про неможливість використання позивачем земельної ділянки.
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2023 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про відмову у позові.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 26.05.2023 і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у цій справі, ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, порушення судом статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм процесуального права, викладених у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20, від 16.03.2023 у справі № 925/400/21, від 20.02.2020 у справі № 911/2658/18, від 23.11.2023 у справі № 925/654/22, а також у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 914/2857/20 щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України - пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України; неправильне застосування судом частини 6 статті 762, статті 1212 Цивільного кодексу України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах - пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема скаржник вважає, що суди безпідставно відхилили та не надали належної оцінки як висновку експерта, який, на його думку, є основним доказом у справі, що підтверджує об`єктивну неможливість використання позивачем орендованої земельної ділянки через наявність на ній об`єктів незавершеного будівництва, за які позивач не відповідає, тобто тих обставин, через які позивач звільняється від орендної плати на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, так і іншим наявним у справі доказам; проігнорували положення пункту 3.6 інвестиційного договору, на виконання якого сторонами було укладено договір оренди від 18.05.2018. Водночас, за доводами скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину 6 статті 762, статтю 1212 Цивільного кодексу України та дійшли помилкового висновку, що за наявності чинного договору оренди стягнення безпідставно сплаченої (отриманої) орендної плати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України є неможливим; висновок Верховного Суду щодо того, на підставі якої норми закону орендар має право вимагати повернення орендної плати, внесеної за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, відсутній. Скаржник вважає, що у разі сплати орендної плати за період, протягом якого майно не могло бути використане орендарем через обставини, за які він не відповідає, орендар має право вимагати повернення (стягнення) грошових коштів, сплачених як орендна плата, на підставі частини 6 статті 762, статті 1212 Цивільного кодексу України.
3.2. Від Теплодарської міськради відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сервіси для юристів