П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Сеніна Ю.Л., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6, заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 7 серпня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 7 серпня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за споживчим кредитом.
Заявник зазначав, що спірні правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а тому ця справа не підвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2015 року, у задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовлено. <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843629/ed_2015_07_16/pravo1/T030435.html?pravo=1>Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_6 на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_6 порушує питання про скасування постановлених судами рішень та ухвалення нового рішення про задоволення його заяви з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України ЦПК України підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме пункту 1 частини другої статті 3895, пункту 2 частини першої статті 38910 цього Кодексу та пункту 14 частини першої статті 6, пункту 2 частини шостої статті 56 Закону України «Про третейські суди».
На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_6 посилається на постанову Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 15 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 800/16/13-1/8-374, за умовами якого останній отримав 95 тис. 75 доларів США на інвестування будівництва квартири строком до 10 вересня 2033 року.
7 серпня 2014 року постійно діючим третейський судом при Асоціації українських банків (третейський суддя Ярошовець В.М.) ухвалив рішення, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задоволено: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 890 998грн 63 коп. та третейський збір у розмірі 9 039 грн 99 коп.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що третейський суд діяв в межах своєї компетенції.
Разом з тим, Верховний Суд України в постанові від 2 вересня 2015 року у справі з аналогічними обставинами за заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду висловив правову позицію, про те, що заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.
Отже, існує невідповідність оскаржуваного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, про скасування якого просив ОСОБА_6, ухвалено 7 серпня 2014 року, тобто після внесення зазначених змін до Закону України «Про третейські суди».
Суди, розглядаючи заяву ОСОБА_6, на цю обставину не звернули уваги та відмовили у її задоволенні, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів.
Відповідно до статті 3895 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано, якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_6 є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.
Оскільки неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до частин першої, другої статті 3604 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.
Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
Сервіси для юристів