Постанова ВСУ від 27.01.2016 року у справі №6-1045цс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., суддів:Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., за участю представників публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» - Фетісова Р.В. і Шкурата О.М. та представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про захист прав споживача, стягнення суми вкладу та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_8 про визнання договорів банківського вкладу недійсними за заявою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року та рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі ‒ ПАТ «КБ «Хрещатик») про захист прав споживача та стягнення суми вкладу. Позивачка зазначала, що 7 жовтня 2009 року між нею і ПАТ «КБ «Хрещатик» укладено договір банківського рахунку фізичної особи. На підставі її заяви в банку відкрито поточний рахунок в іноземній валюті, на який вона внесла грошові кошти у розмірі 2 млн 75 тис. доларів США. При відкритті рахунку з метою ідентифікації особи вкладника та його підпису було заповнено картку зі зразками підписів і надано всі інші необхідні документи. 8 жовтня 2009 року між банком і ОСОБА_8 укладено договір банківського вкладу із сумою вкладу 2 млн 75 тис. доларів США, цього ж дня відповідно до її заяви про перерахування коштів від 8 жовтня 2009 року ці кошти повинні були надійти з поточного на депозитний рахунок, а нараховані проценти за депозитним договором повинні були бути перераховані на поточний рахунок; після закінчення строку дії депозитного договору основна сума вкладу повинна була повернутись на поточний рахунок. У подальшому ОСОБА_8 неодноразово вносила на депозитний рахунок кошти в розмірі 2 млн 75 тис. доларів США шляхом їх зарахування з поточного на депозитний рахунок, перерахування процентів за депозитним договором і повернення суми вкладу на поточний рахунок після закінчення строку дії депозитного вкладу. Останнього разу, 15 червня 2010 року, між нею і банком укладено договір банківського вкладу і розміщено в банку кошти в розмірі 2 млн 75 тис. доларів США. Згідно із заявою про перерахування коштів з поточного на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 2 млн 75 тис. доларів США повинні були надійти з поточного на депозитний рахунок, а після закінчення строку дії договору основна сума вкладу та нараховані проценти підлягали поверненню на поточний рахунок.

22 травня 2013 року позивачка уклала з банком договір банківського вкладу строком на 12 місяців, за умовами якого банк прийняв на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 900 тис. доларів США під 9 % річних на строк до 22 травня 2014 року. Згідно із заявою ОСОБА_8 ці кошти повинні були бути перераховані з поточного на депозитний рахунок, нараховані відсотки за депозитним договором - на поточний рахунок, а після закінчення строку дії депозитного договору сума вкладу повинна була повернутися на поточний рахунок позивачки.

У березні ‒ квітні 2014 року ОСОБА_8 звернулась до ПАТ «КБ «Хрещатик» з метою зняття частини коштів, однак їй було повідомлено, що існують обмеження, встановлені Національним банком України (далі - НБУ) щодо видачі готівкою іноземної валюти - доларів США, і запропоновано забрати всю суму грошових коштів після закінчення строку дії договору. Після закінчення строку дії договору позивачка суму вкладу не отримала.

5 червня 2014 року вона надіслала офіційну заяву до банку про повернення грошових коштів. Листом ПАТ «КБ «Хрещатик» від 24 червня 2014 року їй повідомлено, що договір банківського вкладу від 22 травня 2013 року в банку не обслуговується, а грошові кошти, розміщені в банку за договором банківського вкладу від 15 червня 2010 року, та нараховані за ним проценти були зняті вкладницею у 2010 році, унаслідок чого відсутні правові підстави для повернення грошових коштів.

Посилаючись на те, що ПАТ «КБ «Хрещатик» не дотримано взятих на себе зобов'язань за договорами банківського вкладу, без її згоди грошові кошти було вилучено невідомими особами, банк відмовляється повернути їй суму банківського вкладу, позивачка просила з урахуванням уточнень стягнути з ПАТ «КБ «Хрещатик» на її користь 2 млн 279 тис. 254 долара США, з яких 2 млн 75 тис. доларів США - сума вкладу та 204 тис. 254 долари США - нараховані проценти.

ПАТ «КБ «Хрещатик» звернулося до ОСОБА_8 із зустрічним позовом про визнання недійсними договорів банківського вкладу від 15 червня 2010 року та 22 травня 2013 року. Банк посилався на те, що договір банківського вкладу від 15 червня 2010 року на суму 2 млн 75 тис. доларів США не підписаний ОСОБА_8, тому сторони не дотримались письмової форми договору і він є нікчемним. Договір банківського вкладу від 22 травня 2013 року на суму 900 тис. доларів США не зареєстрований у системі обліку депозитів банку, рахунок, указаний у примірнику договору, наданого ОСОБА_8, у банку не відкривався, а зобов'язання за цим договором не обліковуються на балансі банку, у відповідачки відсутній документ про внесення коштів на вкладний рахунок, унаслідок чого зазначений договір банківського вкладу підлягає визнанню недійсним, оскільки його сторони не дотримались письмової форми договору.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року, позов ОСОБА_8 задоволено, стягнуто з ПАТ «КБ «Хрещатик» на користь ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 2 млн 279 тис. 254 долара США, з яких 2 млн 75 тис. доларів США - сума вкладу та 204 тис. 254 долари США - нараховані проценти. У задоволенні зустрічного позову ПАТ «КБ «Хрещатик» відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «КБ «Хрещатик» відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року залишено без змін.

У червні 2015 року до Верховного Суду України звернулося ПАТ «КБ «Хрещатик» із заявою про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 203, 207, 215, 1058 ‒ 1060 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На підтвердження вимог про перегляд судових рішень заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого, 23 травня та 27 червня 2012 року, 11 грудня 2014 року, а також постанови Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року (справа № 6-20цс12) і 29 січня 2014 року (справа № 6-149цс13).

У своїй заяві ПАТ «КБ «Хрещатик» просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року та рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2015 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_8 та задовольнити зустрічні позовні вимоги ПАТ «КБ «Хрещатик».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ «КБ «Хрещатик» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Суди під час розгляду справи встановили, що 7 жовтня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ВАТ «КБ «Хрещатик»), правонаступником якого є ПАТ «КБ «Хрещатик», і ОСОБА_8 укладено договір банківського рахунку фізичної особи, за умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок у валюті USD (код валюти 840) та зобов'язувався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування відповідно до внутрішніх правил і процедур банку, нормативних актів НБУ і чинного законодавства України.

З метою ідентифікації особи вкладника та його підпису 7 жовтня 2009 року ОСОБА_8 заповнила картку зі зразками підписів.

8 жовтня 2009 року на поточний рахунок, відкритий на підставі договору банківського рахунку фізичної особи від 7 жовтня 2009 року і заяви ОСОБА_8 від 7 жовтня 2009 року, остання внесла готівку в розмірі 2 млн 75 тис. доларів США.

8 жовтня, 9 листопада, 9 грудня 2009 року, 11 січня, 12 лютого, 12 березня, 12 квітня, 12 травня та 15 червня 2010 року між ПАТ «КБ «Хрещатик», яке є правонаступником ВАТ «КБ «Хрещатик», і ОСОБА_8 укладено договори банківського вкладу «Оберіг» у доларах США зі сплатою процентів у кінці строку № 647/2009-18, 780/2009-18, 884/2009-18, 24/2010-18, 167/2010-18, 315/2010-18, 509/2010-18, 677/2010-18, 805/2010-18, за умовами яких банк приймав грошові кошти вкладника на депозитні рахунки, відкриті банком, у розмірі 2 млн 75 тис. доларів США на строк їх дії, а після закінчення строку дії цих договорів ‒ повертав вкладнику суму вкладу та сплачував проценти на умовах та в порядку, передбачених цими договорами.

Згідно із заявами ОСОБА_8 банк приймав кошти в розмірі 2 млн 75 тис. доларів США шляхом перерахування з її поточного рахунку на депозитні рахунки, відкриті за договорами банківського вкладу від 8 жовтня, 9 листопада, 9 грудня 2009 року, 11 січня, 12 лютого, 12 березня, 12 квітня, 12 травня та 15 червня 2010 року, перераховував на поточний рахунок нараховані проценти за депозитами, а після закінчення строків депозитних договорів основну суму вкладу та нараховані проценти за останній період повертав ОСОБА_8 шляхом перерахування на її поточний рахунок.