П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2014 року м. Київ
Верховний Суд України в складі:
головуючогоЯреми А.Г.,суддів:Балюка М.І., Барбари В.П.,Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Потильчака О.І., Пошви Б.М.,Берднік І.С., Вус С.М.,Колесника П.І., Коротких О.А.,Прокопенка О.Б., Редьки А.І.,Гошовської Т.В.,Косарєва В.І.,Сеніна Ю.Л.,Григор'євої Л.І.,Кривенди О.В.,Сімоненко В.М.,Гриціва М.І., Лященко Н.П.,Скотаря А.М.,Гуля В.С., Гуменюка В.І.,Маринченка В.Л., Онопенка В.В.,Таран Т.С., Терлецького О.О.,Гусака М.Б.,Охрімчук Л.І.,Фесенка Л.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф.,Шицького І.Б. Школярова В.Ф.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Державного казначейства України, третя особа - відкрите акціонерне товариство "Одеський завод сільськогосподарського машинобудування", про визнання бездіяльності неправомірною, відшкодування майнової та моральної шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2009 року, ухвали Апеляційного суду Одеської області від 10 березня 2010 року й ухвали Верховного Суду України від 2 квітня 2010 року,
в с т а н о в и в:
У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2003 року (справа № 2-1117/03) зобов'язано відкрите акціонерне товариство "Одеський завод сільськогосподарського машинобудування" не перешкоджати йому в приватизації квартири АДРЕСА_1, видати розпорядження про приватизацію та свідоцтво про право власності на вказану квартиру.
Зазначене судове рішення залишилось не виконаним.
Вважаючи, що через тривале невиконання вказаного рішення Суворовського районного суду м. Одеси він не мав можливості приватизувати квартиру та здійснити її відчуження, та визначаючи розмір майнової шкоди як дійсну вартість квартири в ІІІ кварталі 2008 року за статистичними даними, які надруковані в номері журналу Інформ Domcom за жовтень
2008 року, позивач просив визнати бездіяльність посадових осіб Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції неправомірною, стягнути з відповідача на відшкодування майнової шкоди 270 738 грн та моральної шкоди 5 тис. грн.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня
2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 березня 2010 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду України від 2 квітня 2010 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
У заяві ОСОБА_1 про перегляд рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2009 року, ухвали Апеляційного суду Одеської області від 10 березня 2010 року й ухвали Верховного Суду України від
2 квітня 2010 року порушується питання про скасування зазначених судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, а саме: пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року
№ 475/97-ВР, та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Підставою для перегляду зазначених судових рішень заявник вважає рішення Європейського суду з прав людини від 11 квітня 2013 року у справі "Роженко та інші проти України".
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що рішенням Суворовського районного суду
м. Одеси від 28 лютого 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Одеський завод сільськогосподарського машинобудування" (справа № 2-1117/03) зобов'язано зазначене товариство не перешкоджати ОСОБА_1 у приватизації квартири АДРЕСА_1, видати розпорядження про приватизацію та свідоцтво про право власності на вказану квартиру.
25 січня 2005 року постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції
м. Одеси відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 19 січня 2005 року, в справі № 2-1117/03.
Не здійснивши заходів примусового характеру, пов'язаних із виконанням рішення суду, 10 березня 2005 року державний виконавець зазначеного відділу Коваль О.В. прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження з посиланням на неможливість виконання вказаного судового рішення.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 4 жовтня
2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Одеси про визнання дій неправомірними (справа № 2-5967/2005) позов задоволено: ухвалено визнати дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Одеси Коваль О.В. неправомірними, скасувати постанову державного виконавця від 10 березня 2005 року про закінчення виконавчого провадження, зобов'язати державного виконавця Коваль О.В. вчинити дії щодо виконання зазначеного виконавчого листа № 2-1117 відповідно до Закону України від 21 квітня
1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон України "Про виконавче провадження").
Відмовляючи в задоволенні позову у справі, яка переглядається, суди виходили з недоведеності позивачем розміру завданої йому майнової шкоди та завдання йому моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву у разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 355 цього Кодексу. Однією з таких підстав є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом (пункт 2 частини першої статті 355 ЦПК України).
Згідно із частиною третьою статті 360-4 ЦПК України, якщо судове рішення у справі переглядається з підстави, визначеної пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, суд скасовує оскаржуване рішення повністю або частково і має право прийняти нове судове рішення або направити справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.
За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Сервіси для юристів