Постанова ВСУ від 26.05.2015 року у справі №21-335а15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова» (далі - Підприємство) до Державної фінансової інспекції в Харківській області (далі - Інспекція), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «УНІТА» (далі - Товариство), про визнання протиправним та скасування пункту вимоги,

в с т а н о в и л а:

Підприємство звернулося до суду з позовом до Інспекції, в якому просило скасувати пункт 5 вимоги Інспекції від 25 червня 2012 року № 06-15/9884 (далі - Вимога) про усунення виявлених ревізією порушень.

На обґрунтування позову зазначило, що цей пункт Вимоги прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Суди встановили, що між Підприємством і Товариством укладені угоди, а саме:

- від 16 травня 2011 року № 15/1650-ХКБМ на виконання робіт з капітального ремонту покрівлі будинку складально-випробувального цеху загальною вартістю 89 910 грн;

- від 8 червня 2011 року № 171657-ХКБМ на виконання робіт з поточного ремонту конструкцій ліхтарів на покрівлі складально-випробувального цеху загальною вартістю 20 071 грн;

- від 14 червня 2011 року № 20/1660-ХКБМ на виконання робіт з капітального ремонту м'якої покрівлі технічного поверху будинку стендового корпусу загальною вартістю 138 250 грн;

- від 27 червня 2011 року № 25/1675-ХКБМ на виконання робіт з капітального ремонту м'якої покрівлі котельної в будинку стендового корпусу загальною вартістю 147 378 грн;

- від 19 серпня 2011 року № 27/1676-ХКБМ на виконання робіт з ремонту м'якої покрівлі будинку висотного польоту загальною вартістю 29 870 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство роботи з капітального ремонту покрівлі виробничих приміщень та поточного ремонту конструкцій ліхтарів та покрівлі для Підприємства виконало.

У травні 2012 року Інспекція провела планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 лютого по 31 грудня 2011 року.

31 травня 2012 року за результатами ревізії складено акт № 06-12/42, складовою якого є довідка з питання законного використання коштів позивачем, виділених на проведення ремонтно-будівельних робіт, виконаних підрядною організацією Товариства.

25 червня 2012 року відповідач склав Вимогу про усунення виявлених ревізією порушень.

У пункті 5 Вимоги (який і був оскаржений позивачем) зазначено, що у ході ревізії з питань законності витрат на виконання ремонтно-будівельних робіт встановлено необґрунтовані витрати на проведення ремонтних робіт, виконаних третьою особою, що є порушенням вимог пункту 2.6 ДБН Д. 1.1 4-2000 «Вказівки по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи», пунктів 3.1.10.9, 3.2.7.8, 3.3.10.1 «Правил визначення вартості будівництва» ДБН Д. 1.1-1-2000, пункту 1.18 «Правил визначення вартості будівництва» ДБН Д. 1.1-4-2000, що призвело до нанесення матеріальної шкоди (збитків) підприємству. А тому Інспекція зобов'язала позивача забезпечити надходження на розрахунковий рахунок Підприємства грошових коштів у сумі 143 684 грн 36 коп. від Товариства та, в разі необхідності, провести претензійно-позовну роботу з метою стягнення вказаної суми на користь Підприємства.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року, адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Суд касаційної інстанції погодився із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, які зазначили, що перерахунок відповідачем вартості виконаних робіт, передбачених елементною кошторисною нормою Р8-44-2 «Ремонт примикань висотою 400 мм до бетонних стін парапетів з рулонних покрівельних матеріалів» в сумі 2534 грн 75 коп. та 3013 грн 61 коп. згідно з актами виконаних робіт форми КБ-2в при виконанні ремонту конструкцій ліхтарів на покрівлі складально-випробувального цеху за червень 2011 року і актом виконаних робіт форми КБ-2в з ремонту м'якої покрівлі висотного прольоту за жовтень 2011 відповідно до пункту 5 Вимоги в загальній сумі 114 396 грн 36 коп. (в тому числі податку на додану вартість) є необґрунтованим.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Інспекція звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення), та пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-XII).

На обґрунтування заяви додано копії постанов Вищого адміністративного суду України від 29 січня, 3, 11, 12 лютого 2015 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У вказаних рішеннях касаційний суд дійшов висновку, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява Інспекції не підлягає задоволенню з таких підстав.

Верховний Суд України висловлював правову позицію у спорах цієї категорії і, зокрема, у постанові від 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14) зазначив, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

У справі, що розглядається, суди встановили, що у пункті 5 Вимоги (який і був оскаржений позивачем) зазначено, що під час ревізії з питань законності витрат на виконання ремонтно-будівельних робіт встановлено необґрунтовані витрати на проведення ремонтних робіт, виконаних третьою особою, що є порушенням вимог пункту 2.6 ДБН Д. 1.1-4-2000 «Вказівки по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи», пунктів 3.1.10.9, 3.2.7.8, 3.3.10.1 «Правил визначення вартості будівництва» ДБН Д. 1.1-1-2000, пункту 1.18. «Правил визначення вартості будівництва» ДБН Д. 1.1-4-2000, що призвело до нанесення матеріальної шкоди (збитків) підприємству. А тому Інспекція зобов'язала позивача забезпечити надходження на розрахунковий рахунок Підприємства грошових коштів у сумі 143 684 грн 36 коп. від Товариства та, в разі необхідності, провести претензійно-позовну роботу з метою стягнення вказаної суми на користь Підприємства.

Отже, оскаржуваний пункт Вимоги не вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення, а тому це не виключає права Підприємства на перевірку такої вимоги в судовому порядку.