ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Терлецького О.О.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_8 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
23 грудня 2015 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати відповідача протягом двох робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду оприлюднити на офіційному веб-сайті ВРУ електронну петицію, автором (ініціатором) якої є він, адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 <ІНФОРМАЦІЯ_2>, суть звернення - назва петиції «Заборонити виносити на референдум питання ущемлення гідності та прав людини».
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_8 послався на те, що 21 грудня 2015 року на підставі Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР), з наступними змінами, він звернувся до ВРУ шляхом спеціальної форми на веб-сайті ВРУ з проханням оприлюднити його електронну петицію, однак вже 22 грудня 2015 року отримав відповідь про відмову в оприлюдненні петиції, оскільки її зміст не відповідає вимогам, визначеним законом.
Вважаючи таку відмову незаконною та необґрунтованою, ОСОБА_8 просив задовольнити його адміністративний позов.
Вищий адміністративний суд України постановою від 25 січня 2016 року відмовив у задоволенні позову.
При цьому суд виходив із того, що спірні відносини виникли не за участю ВРУ як колегіального органу, а за участю Апарату ВРУ як окремого органу державної влади та самостійного суб'єкта владних повноважень, дії (бездіяльність) якого відповідно до правил предметної підсудності адміністративних справ, встановлених статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), підлягають оскарженню до окружного адміністративного суду.
Водночас, оскільки за положеннями частини першої статті 52 КАС Вищий адміністративний суд України не може змінити відповідача належним відповідачем у зв'язку з тим, що це приведе до зміни підсудності адміністративної справи, суд постановив оспорюване судове рішення.
Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2016 року, ОСОБА_8 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС, звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Виниклі правовідносини врегульовані законодавством України, і при їх реалізації, а відтак і при вирішенні виниклого спору, належить застосовувати Конституцію України, Регламент Верховної Ради України затверджений Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Регламент), Закон № 393/96-ВР, а також підзаконні акти: Положення про Апарат Верховної Ради України, затверджене розпорядженням Голови ВРУ від 25 серпня 2011 року № 769 (у редакції розпорядження Голови ВРУ від 20 листопада 2014 року № 734; далі - Положення), розпорядження Голови ВРУ від 28 жовтня 2015 року № 1494 «Про деякі питання організації роботи Апарату Верховної Ради України з реєстрації та супроводження електронних петицій, адресованих Верховній Раді України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Розпорядження).
Згідно з преамбулою Закону № 393/96-ВР цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 23-1 цього Закону врегульовані питання подання та розгляду електронної петиції, зокрема:
- громадяни можуть звернутися до Президента України, ВРУ, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування з електронними петиціями через офіційний веб-сайт органу, якому вона адресована, або веб-сайт громадського об'єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції;
- в електронній петиції має бути викладено суть звернення, зазначено прізвище, ім'я, по батькові автора (ініціатора) електронної петиції, адресу електронної пошти. На веб-сайті відповідного органу або громадського об'єднання, що здійснює збір підписів, обов'язково зазначаються дата початку збору підписів та інформація щодо загальної кількості та переліку осіб, які підписали електронну петицію;
- відповідальність за зміст електронної петиції несе автор (ініціатор) електронної петиції;
- для створення електронної петиції до Президента України, ВРУ, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування її автор (ініціатор) заповнює спеціальну форму на офіційному веб-сайті органу, якому вона адресована, або веб-сайті громадського об'єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронних петицій, та розміщує текст електронної петиції;
- у разі невідповідності електронної петиції встановленим вимогам оприлюднення такої петиції не здійснюється, про що повідомляється автору (ініціатору) не пізніше строку, встановленого для оприлюднення;
- електронна петиція, яка в установлений строк не набрала необхідної кількості голосів на її підтримку, після завершення строку збору підписів на її підтримку розглядається як звернення громадян відповідно до цього Закону;
- електронна петиція, адресована відповідно Президенту України, ВРУ, Кабінету Міністрів України, розглядається у порядку, встановленому цією статтею, за умови збору на її підтримку не менш як 25 000 підписів громадян протягом не більше трьох місяців з дня оприлюднення петиції;
- якщо електронна петиція містить клопотання про її розгляд на парламентських слуханнях у ВРУ або громадських слуханнях відповідної територіальної громади, автор (ініціатор) петиції має право представити електронну петицію на таких слуханнях. У такому разі строк розгляду електронної петиції продовжується на строк, необхідний для проведення відповідних слухань;
- порядок розгляду електронної петиції, адресованої Президенту України, ВРУ, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування, визначається відповідно Президентом України, ВРУ, Кабінетом Міністрів України, місцевою радою.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Сервіси для юристів