ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 905/546/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.
та представників:
позивача - Андрощук С. В.
відповідача - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 (головуючий - Гребенюк Н. В., судді Слободін М. М., Шутенко І. А.)
та рішення Господарського суду Донецької області від 18.11.2025 (суддя - Величко Н. В.)
у справі № 905/546/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС"
до російської Федерації в особі Міністерства юстиції російської Федерації
про стягнення реальних збитків в розмірі 150 600,00 доларів США та упущеної вигоди в розмірі 39 995,56 доларів США
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКТС" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації реальних збитків в розмірі 150 600,00 доларів США, що еквівалентно 5 872 800 грн (станом на дату проведення оцінки) та упущеної вигоди в розмірі 39 995,56 доларів США, що еквівалентно 2 714 509,35 грн (станом на дату проведення оцінки), завданих збройною агресією проти України та воєнними діями на території Донецької області, що спричинило неможливість використання позивачем майна у господарській діяльності, а саме, залізничних вагонів № 52370731, № 53143491, № 56133457, № 56439334, № 56565450, № 56663586.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.11.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у задоволенні позову відмовлено.
3. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ "ВКТС" придбав за Договором купівлі-продажу № 010823 від 01.08.2023 спірні залізничні вагони згідно переліку, які на дату укладення такого договору знаходились за місцем дислокації на тимчасово окупованій території, при цьому, фактичного (фізичного) приймання-передання вагонів не відбулось. Відповідно станом на дату укладення договору купівлі-продажу № 010823 від 01.08.2023 та дату прийняття спірних вагонів у власність (20.09.2023) позивач як покупець мав знати та усвідомлювати ризики настання несприятливих наслідків для нього.
4. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позивач не довів, що зазначені вагони ним втрачені саме у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України і він не міг самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій по укладанню зазначеного договору купівлі-продажу та підписанню акта приймання-передавання вагонів без їх фактичного (фізичного) приймання-передання, а також перевірити за відомостями АТ "Укрзалізниця" станції останньої дислокації зокрема вагонів № 52370731, № 53143491, № 56133457, № 56439334, № 56565450, № 56663586. Відтак, за висновком суду, сукупність наданих до матеріалів справи доказів свідчить про те, що позивач не довів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправність поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою країни-агресора російської федерації та шкодою позивача, розміру збитків.
5. Щодо упущеної вигоди суди зазначили, що позивач, придбавши втрачені вагони (№ 52370731, № 53143491, № 56133457, № 56439334, № 56565450, № 56663586) за Договором № 010823 купівлі-продажу залізничних вагонів від 01.08.2023, не міг розраховувати на отримання будь-яких доходів від фактично втрачених вагонів ще до укладення договору купівлі-продажу. Суди констатували, що надані докази, зокрема звіт про оцінку збитків упущеної вигоди, на який посилається позивач, не підтверджує розмір пред`явлених до стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди). Докази, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум у визначений ним період, матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКТС" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 18.11.2025 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 та ухвалити нове рішення у справі, яким позов задовольнити.
7. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/268/23, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 16.07.2021 у справі № 916/2620/20, від 16.09.2021 у справі № 910/12930/18, від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц, від 02.02.2024 у справі № 242/2367/21, від 18.01.2023 у справі № 644/8115/18, від 13.12.2018 у справі № 923/700/17, від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17.
8. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права (статті 22, 1166 Цивільного кодексу України) за відсутності правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема у разі набуття права власності на майно, що знаходиться на тимчасово окупованій території, після початку збройної агресії.
Сервіси для юристів