ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2016 року м. КиївСудова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Романюка Я.М.,суддів:Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,Яреми А.Г.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства «Банк «Камбіо», ОСОБА_9, третя особа - ОСОБА_10, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності на квартиру за заявою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про перегляд рішення апеляційного суду м. Києва від 2 вересня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2015 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 2005 року їм на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, яку вони 18 листопада 2010 року передали в іпотеку публічному акціонерному товариству «Банк «Камбіо» (далі - ПАТ «Банк «Камбіо», Банк), виступивши майновими поручителями ТОВ «Східна мастильна компанія» щодо виконання останнім обов'язків із повернення узятих у кредит коштів згідно Генеральної кредитної угоди від 17 листопада 2010 року, укладеної між ТОВ «Східна мастильна компанія» та ПАТ «Банк «Камбіо».
Згодом, використавши іпотечний договір, відповідач ПАТ «Банк «Камбіо» незаконно привласнив квартиру АДРЕСА_1 й на початку 2014 року ними, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, було ініційовано судовий розгляд спору щодо скасування реєстрації права власності Банку; під час розгляду такої справи Подільський районний суд м. Києва ухвалою від 30 травня 2014 року забезпечив їх позов шляхом установлення заборони проводити будь-які дії, пов'язані з відчуженням зазначеної квартири. Незважаючи на те, що Банк був обізнаний про забезпечення їх позову, він порушив відповідну заборону й у період її дії продав квартиру ОСОБА_9 згідно з договором купівлі-продажу від 12 вересня 2014 року; ОСОБА_9 у свою чергу 16 вересня 2014 року передав квартиру в заставу ОСОБА_10
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначали, що договір купівлі-продажу від 12 вересня 2014 року укладений із порушенням вимог закону та порушує їх права, й у зв'язку з цим просили визнати зазначений договір недійсним та визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 5 червня 2015 року позов задоволено частково, постановлено визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 12 вересня 2014 між ПАТ «Банк «Камбіо» та ОСОБА_9; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 2 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відхилено, рішення апеляційного суду м. Києва від 2 вересня 2015 року залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій та ухвалити нове рішення з підстави, передбаченої пунктом першим частини 1 статті 355 ЦПК України - неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, а саме статей 203, 215, 228 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_11, представника позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_12 на підтримання заяви, а також на її заперечення представника відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_13 та представника третьої особи ОСОБА_10 - ОСОБА_14, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити з огляду на таке.
На підставі статті 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.
У справі, яка переглядається, судами установлено, що 17 листопада 2010 року між ТОВ «Східна мастильна компанія» та ПАТ «Банк «Камбіо» була укладена Генеральна кредитна угода № 588/02/2010, за умовами якої TOB «Східна мастильна компанія» отримало в борг від Банку грошові кошти. Зобов'язання ТОВ «Східна мастильна компанія» за цією угодою були забезпечені іпотекою - 18 листопада 2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виступили майновими поручителями боржника та уклали з ПАТ «Банк «Камбіо» договір іпотеки № 1751, згідно з яким передали в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1, що належала їм обом на праві власності.
З тих підстав, що ТОВ «Східна мастильна компанія» належним чином не виконувало своїх зобов'язань за Генеральною кредитною угодою, ПАТ «Банк «Камбіо» прийняло рішення задовольнити свою вимогу, забезпечену іпотекою, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме: звернулося до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві й зареєструвало за Банком право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Вважаючи такі дії Банку незаконними, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у травні 2014 року звернулися до суду з позовом до ПАТ «Банк «Камбіо» та просили визнати недійсним правочин зі здійснення реєстрації права власності Банку на квартиру, скасувати запис про реєстрацію права власності, а також просили забезпечити їх позов.
30 травня 2014 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва позов ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було забезпечено, постановлено заборонити проведення будь-яких дій, що пов'язані з відчуженням (купівля-продаж, дарування, застава, оренда та інші) та державною реєстрацією права власності на квартиру АДРЕСА_1.
За результатами розгляду справи по суті рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року позов ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був задоволений, заходи забезпечення позову згідно з ухвалою від 30 травня 2014 року - скасовані.
Банк оскаржив таке рішення в апеляційному порядку й 22 жовтня 2014 року апеляційний суд м. Києва рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року скасував і ухвалив нове рішення, яким у позові ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовив.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.
За результатами повторного апеляційного розгляду справи апеляційний суд м. Києва своїм рішенням від 18 травня 2015 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року скасував і ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ПАТ «Банк «Камбіо» про визнання недійсним правочину зі здійснення реєстрації права власності Банку на квартиру та скасування запису про реєстрацію права власності.
Судами також установлено, що до моменту первинного розгляду апеляційним судом справи по суті (відбувся 22 жовтня 2014 року), а саме 12 вересня 2014 року, ПАТ «Банк «Камбіо» здійснило відчуження спірної квартири - продало її ОСОБА_9, про що між ними було укладено договір купівлі-продажу. Станом на час укладення цього договору у відповідному державному реєстрі була відсутня реєстрація обтяжень щодо квартири АДРЕСА_1, встановлених ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2014 року. При цьому ПАТ «Банк «Камбіо» було обізнане про постановлення судом цієї ухвали, про зміст заходів забезпечення позову, вжитих судом, і про час дії цих заходів.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у справі, яка переглядається, суд першої інстанції виходив із того, що до 22 жовтня 2014 року діяли заходи забезпечення позову ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вжиті згідно з ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2014 року, й щодо цієї квартири не могло бути укладено жодного правочину. Тому оспорюваний позивачками договір купівлі-продажу квартири від 12 вересня 2014 року підлягає визнанню недійсним із підстав, визначених статтями 203, 215-216 ЦК України, оскільки цей договір було укладено в період дії встановленої судом заборони на відчуження квартири, про яку Банку було достеменно відомо.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив із того, що ухвала Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2014 року про забезпечення позову ОСОБА_7 та ОСОБА_8 фактично не була виконана, запис про встановлені обтяження щодо квартири у відповідний державний реєстр внесено не було, тому на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 12 вересня 2014 року квартира АДРЕСА_1 під забороною відчуження не перебувала.
Апеляційний суд дійшов висновку, що такий спосіб захисту порушеного права як визнання правочину недійсним застосовується в тих випадках, коли необхідно відновити становище, яке існувало до укладення правочину з порушенням умов щодо його дійсності, при цьому метою такого позову є вимога про реституцію, яка може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Сервіси для юристів