ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/4568/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
Офісу ГП - Пальонна О.О.
позивача - Сваха А.Я.
відповідача 1- Тарановський Р.В.
відповідача 2- Блонський Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 (у складі колегії суддів: Діброва Г.І. (головуючий), Аленін О.Ю., Ярош А.І.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 (суддя Желєзна С.П.)
за позовом Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради
до Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради та Приватного підприємства фірми "Гармаш"
про визнання недійсним договору та повернення майна,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Одеської обласної ради (надалі - Рада) звернувся до Господарського суду Одеської області звернувся з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр "Одеської обласної ради" (надалі - Клінічний центр, Відповідач 1) та Приватного підприємства фірми "Гармаш" (надалі - ПП "Гармаш", Відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди майна (майданчика з твердим покриттям) від 19.01.2015, укладеного між Відповідачами (надалі - договір оренди), та зобов`язання ПП "Гармаш" звільнити земельну ділянку, загальною площею 15 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32.
1.2. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані укладенням між Відповідачами удаваного правочину, за умовами якого ПП "Гармаш" фактично було передано у користування частину земельної ділянки, яка знаходиться у власності територіальної громади сіл, селищ, міст в особі Одеської обласної ради, для використання її у своїй підприємницькій діяльності (з метою розміщення торговельного об`єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи). Разом з тим, Клінічний центр, якому надано земельну ділянку у постійне користування, не наділений правом передавати ділянку у користування, що свідчить про наявність правових підстав для визнання договору недійсним та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що оскільки майданчик з твердим покриттям не має індивідуальних ознак, які відокремлюють його від будь-якої іншої частини земельної ділянки, на якій теж наявне покриття, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про наявність у такого покриття ознак речі, яка може бути передана в оренду. Також, судом першої інстанції зазначено, що видача Клінічним центром наказу про введення в експлуатацію 4 майданчиків з твердим покриттям не надає таким майданчикам ознак нерухомого майна. Неможливість державної реєстрації права власності на тверде покриття, як окремого об`єкту цивільного права, є додатковим аргументом на користь відсутності у такого майна статусу нерухомого. При цьому, тверде покриття не має жодної цінності за відсутності можливості використання земельної ділянки.
Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір оренди за своєю правовою природою не може вважатись договором оренди майна, а тому Відповідач 1, як постійний користувач земельної ділянки, не наділений повноваженнями на передання земельної ділянки у користування іншій особі, що пов`язано із особливостями права постійного користування у порівнянні із правом оренди.
Разом з тим, приймаючи до уваги заяву Відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог Прокурора, враховуючи відсутність клопотання останнього про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, суд, керуючись статтею 267 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних з підстав пропуску строку позовної давності.
Крім того, враховуючи відмову суду у задоволенні вимог Прокурора про визнання договору оренди недійсним, суд зазначив про необхідність відмови у задоволенні вимоги про звільнення ділянки, оскільки вказана вимога є похідною та підлягає задоволенню лише у разі визнання договору недійсним.
2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 (з урахуванням ухвали від 25.09.2024 про виправлення описки) рішення місцевого господарського суду змінено шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції постанови суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 залишено без змін.
Сервіси для юристів