ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2014 року м. Київ
Судові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючогоЯреми А.Г.,суддів:Барбари В.П., Гуля В.С.,Берднік І.С., Гуменюка В.І.,Григор'євої Л.І., Ємця А.А.,Жайворонок Т.Є., Охрімчук Л.І.,Колесника П.І., Романюка Я.М.,Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,Сімоненко В.М.,Шицького І.Б., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства України до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування розпорядження та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року,
в с т а н о в и л и :
У серпні 2012 року Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства України звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 6 липня 2009 року № 2020 затверджено проекти землеустрою й передано у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки площею по 2 гектари кожному для ведення особистого селянського господарства на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області. На підставі зазначеного розпорядження відповідачам видано два державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯГ № 219907 та серії ЯГ № 219908.
Передані у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 земельні ділянки розташовані в прибережній захисній смузі Канівського водосховища, а також частково на водній акваторії, тобто відносяться до земель водного фонду, тому не можуть передаватись у власність громадянам.
Прокурор просив суд: визнати незаконним і скасувати розпорядження Бориспільської райдержадміністрації Київської області від 6 липня 2009 року № 2020 щодо затвердження проектів землеустрою та передачі у власність відповідачам земельних ділянок площею по 2 гектари кожному для ведення особистого селянського господарства на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯГ № 219907 та серії ЯГ № 219908, які видані 8 липня 2009 року на ім'я ОСОБА_1. і ОСОБА_2
Рішенням Бориспільського районного суду Київської області від 24 січня 2013 року в задоволенні позову прокурора відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 травня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким постановлено: визнати незаконним і скасувати розпорядження Бориспільської райдержадміністрації Київської області від 6 липня 2009 року № 2020 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Сошниківської сільської ради"; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯГ № 219907 та серії ЯГ № 219908, які видані 8 липня 2009 року на ім'я ОСОБА_1. і ОСОБА_2
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1., до якої приєднався ОСОБА_2, задоволено, рішення апеляційного суду скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.
У поданій до Верховного Суду України заяві заступник Генерального прокурора України просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм
матеріального права, а саме: статей 87, 88 Водного кодексу України (далі - ВК України), статей 58-60 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), пунктів 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 (далі - Порядок ).
На підтвердження своїх доводів заступник Генерального прокурора України наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2013 року, від 7 серпня 2013 року, від 16 жовтня 2013 року, від 23 жовтня 2013 року, від 26 березня 2014 року, від 28 травня 2014 року, від 16 липня 2014 року та постанову Вищого господарського суду України від 1 квітня 2014 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 17 листопада 2014 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників Київської обласної державної адміністрації та Державної інспекції сільського господарства України, перевіривши доводи заяви, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України визнають, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі -
ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Судами під час розгляду справи встановлено, що розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 6 липня 2009 року № 2020 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 4 гектари у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області; передано у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зазначені земельні ділянки; доручено товариству з обмеженою відповідальністю "Меридіана" виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки; зобов'язано Бориспільський районний відділ Київського обласного реєстраційного центру державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" зареєструвати їх у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю.
На підставі зазначеного розпорядження відповідачам видано два державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯГ № 219907 та серії ЯГ № 219908, що розташовані в межах 100-метрової прибережної захисної смуги Канівського водосховища, частина цих ділянок накладається на водне русло.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано відповідного проекту землеустрою та доказів, які свідчать про те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водоохоронних зон і прибережних захисних смуг.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що на час прийняття Бориспільською райдержадміністрацією розпорядження від 6 липня 2009 року № 2020, нормами статті 88 ВК України та статті 60 ЗК України не передбачалось установлення прибережних захисних смуг за окремими проектами землеустрою, а лише визначались нормативні межі таких захисних смуг. Крім того, апеляційним судом установлено, що спірні земельні ділянки розташовані в межах 100 метрів від урізу води Канівського водосховища, а тому спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду.
Скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що статтею 87 ВК України та пунктами 1, 4, 5 Порядку (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось установлення прибережних захисних смуг за окремими проектами землеустрою. Позивачем не надано відповідного проекту землеустрою та доказів, які свідчать про те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водоохоронних зон і прибережних захисних смуг.
Сервіси для юристів