П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2014 рокум. Київ
Судові палати у цивільних, адміністративних
та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючогоЯреми А.Г.,суддів:Барбари В.П.,Ємця А.А.,Панталієнка П.В.,Берднік І.С.,Жайворонок Т.Є.,Прокопенка О.Б.,Григор'євої Л.І.,Колесника П.І.,Романюка Я.М.,Гриціва М.І.,Коротких О.А.,Самсіна І.Л.,Гуля В.С.,Кривенди О.В.,Сеніна Ю.Л.,Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Сімоненко В.М.,Гусака М.Б.,Маринченка В.Л.,Терлецького О.О.,Охрімчук Л.І.,Шицького І.Б.,-
за участі: прокурора Сахно Наталії Вікторівни, представника Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Скорич Ярослави Олександрівни, представників державного підприємства "Київське лісове господарство": Козюн Зоряни Мирославівни та Перемежки Андрія Олександровича, а також представників ОСОБА_1: ОСОБА_2 і ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства "Київське лісове господарство" до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки й витребування земельної ділянки за заявами заступника Генерального прокурора України та державного підприємства "Київське лісове господарство" про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого 2014 року,
в с т а н о в и л и:
У лютому 2013 року заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області звернувся з позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27 червня 2008 року ОСОБА_4 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,13 га, що розташована на АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства. Рішеннями Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20 лютого 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_4 На підставі зазначеного рішення та відповідної технічної документації 17 грудня 2009 року ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку площею 0,13 га серії ЯГ № 421963. 2 березня 2010 року земельна ділянка на підставі договору купівлі-продажу була відчужена ОСОБА_1
Зазначав, що в порушення чинного земельного законодавства передано в приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка відноситься до земель лісового фонду, без зміни цільового призначення, а також без згоди постійного користувача - державного підприємства "Київське лісове господарство" (далі - ДП "Київське лісове господарство") - на її вилучення.
Уточнивши позовні вимоги, заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області просив визнати державний акт на право власності на земельну ділянку й договір купівлі-продажу недійсними, а також витребувати спірну земельну ділянку з незаконного володіння ОСОБА_1
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від
26 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
5 лютого 2014 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області відхилено, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2013 року і ухвалу апеляційного суду Київської області від
24 жовтня 2013 року залишено без змін.
У липні 2014 року до Верховного Суду України звернулись заступник Генерального прокурора України та ДП "Київське лісове господарство" із заявами про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого 2014 року з підстави, яка передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Заступник Генерального прокурора України, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України (далі - ЛК України), частини другої статті 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Інструкції з проведення лісовпорядкування, затвердженої постановою Держкомлісу СРСР від 12 вересня 1985 року № 4 (далі - Інструкція), просить скасувати ухвалені у справі рішення, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
ДП "Київське лісове господарство", посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України, а також статей 20, 21 і 149 ЗК України, просить скасувати ухвалені у справі рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
8 вересня 2014 року поновлено заступнику Генерального прокурора України строк на звернення із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого 2014 року, а зазначену вище справу допущено до провадження Верховного Суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявників, судові палати у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заяви підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд, з висновками якого погодились суди апеляційної й касаційної інстанцій, виходив із того, що ДП "Київське лісове господарство" не надало правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а також доказів належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду. Планшети та викопіювання матеріалів лісовпорядкування відповідно до Інструкції і пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України не можуть вважатися належним чином оформленими планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, що підтверджують право постійного користування земельною ділянкою ДП "Київське лісове господарство" чи належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.
У своїх заявах заступник Генерального прокурора України та ДП "Київське лісове господарство" зазначають, що суди касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшли неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Для прикладу заявники надали: ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: від 3 січня 2012 року, від
5 лютого 2013 року, від 18 липня 2013 року, від 15 січня 2014 року, від 22 січня 2014 року, від 29 січня 2014 року, від 19 березня 2014 року, від 26 березня
Сервіси для юристів