П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2014 року м. КиївСудова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Яреми А.Г., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», про визнання недійсними рішення й державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку за заявою ОСОБА_10 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
У січні 2013 року прокурор м. Ірпеня Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсними рішення й державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку.
Зазначав, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 24 грудня 2008 року № 1939/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано у власність ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 На підставі цього рішення 29 січня 2009 року ОСОБА_9 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.
Згідно з договором купівлі-продажу від 26 червня 2009 року ОСОБА_9 здійснила відчуження зазначеної земельної ділянки ОСОБА_10, у зв'язку із чим на державному акті на право власності на земельну ділянку, що виданий ОСОБА_9, вчинено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_10
Посилаючись на те, що Коцюбинською селищною радою Київської області прийнято рішення про відчуження вказаної земельної ділянки з перевищенням повноважень, оскільки зазначена земельна ділянка розташована за межами населеного пункту - смт Коцюбинське Київської області та без виключення її із земель Державного лісового фонду України й вилучення з користування комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», тобто без відома держави в особі уповноваженого органу та постійного землекористувача, в якого земельна ділянка перебувала в постійному користуванні згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 20 червня 1956 року № 673, у процесі розгляду справи уточнивши позовні вимоги, просив на підставі статей 20, 21, 39 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 57 Лісового кодексу України, статті 9 Закону України від 17 червня 2004 року № 1808-IV «Про державну експертизу землевпорядної документації», якою передбачено обов'язковість проведення державної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, статей 3, 10, 12, 13, 23 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-III «Про планування і забудову територій», статей 228, 336 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнати недійсними: рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 24 грудня 2008 року № 1939/25-5 і державний акт на право власності на земельну ділянку, що виданий 29 січня 2009 року ОСОБА_9, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 - та скасувати його державну реєстрацію; визнати право власності держави на спірну земельну ділянку.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2013 року, позовні вимоги прокурора м. Ірпеня Київської області задоволено частково: визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 24 грудня 2008 року № 1939/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1»; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1, що виданий ОСОБА_9, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10 та скасовано державну реєстрацію вказаного державного акта на право власності на земельну ділянку; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2014 року відмовлено ОСОБА_10 у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2014 року ОСОБА_10 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 330, 388 ЦК України та частини першої статті 155 ЗК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви ОСОБА_10 надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року, від 9 квітня 2014 року та від 15 травня 2014 року, в яких, на її думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2014 року цивільну справу за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсними рішення й державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_10 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 360-5 ЦПК України суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Судами встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 24 грудня 2008 року № 1939/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано у власність ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 На підставі вказаного рішення 29 січня 2009 року ОСОБА_9 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.
Згідно з договором купівлі-продажу від 26 червня 2009 року ОСОБА_9 здійснила відчуження зазначеної земельної ділянки ОСОБА_10, у зв'язку із чим на державному акті на право власності, що виданий ОСОБА_9, вчинено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_10
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог прокурора м. Ірпеня Київської області, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, застосувавши норми статей 116, 122, 155, 173, 174 ЗК України, вважав, що рішення від 24 грудня 2008 року № 1939/25-5 прийняте Коцюбинською селищною радою Київської області з перевищенням повноважень і з порушенням вимог пункту 12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України (який був чинним на час прийняття селищною радою рішення), оскільки на час його прийняття межі смт Коцюбинське Київської області в установленому законом порядку не були визначені й встановлені, а тому державний акт, що виданий на підставі вказаного рішення, є недійсним.
При цьому суд вважав, що правових підстав для визнання права власності держави на спірну земельну ділянку немає; питання про витребування земельної ділянки від ОСОБА_10 судом не вирішувалось.
Разом із тим у судових рішеннях, які надані заявником як приклад, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
-
в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року міститься висновок про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, який виданий на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, не підлягає визнанню недійсним з огляду на те, що за положеннями статті 330 ЦК України добросовісний набувач може набути право власності на майно, якщо відповідно до норм статті 388 ЦК України воно не може бути витребуване в нього;
-
в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року та від 15 травня 2014 року суд зазначив, що відсутні підстави для визнання недійсним державного акта на земельну ділянку, який виданий на ім'я однієї особи, з відміткою про перехід права власності до іншої особи, оскільки остання набула право власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, який у встановленому порядку недійсним або нікчемним судом не визнаний.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 330, 388 ЦК України, частини першої статті 155 ЗК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Сервіси для юристів