П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., Лященко Н.П., розглянувши на засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання права власності на об'єкти нерухомості та зобов'язання вчинити певні дії за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року й ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2013 року ОСОБА_9 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 21 лютого 2011 року між ним і товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (далі - ТОВ «Аверс-Сіті») укладено договори купівлі-продажу майнових прав, за якими відповідач продав, а він купив майнові права на об'єкти нерухомості - складову та невід'ємну частину об'єкта капітального будівництва, а саме квартиру АДРЕСА_1; квартири під будівельними номерами НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1.
Вважаючи, що відповідач порушив його права, оскільки він повністю оплатив вартість майнових прав, будинок введено в експлуатацію, але відповідач не підписує акти приймання-передачі майнових прав на квартири, тобто ухиляється від передачі йому документів і майна для оформлення права власності, позивач просив визнати за ним право власності на квартири та зобов'язати ТОВ «Аверс-Сіті» передати йому технічну документацію (технічні паспорти) на них.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 липня
2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
19 березня 2014 року рішення апеляційного суду скасовано та залишено в силі рішення суду першої інстанції.
Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року зазначену ухвалу суду касаційної інстанції скасовано та направлено справу на новий касаційний розгляд.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
11 лютого 2015 року вказане рішення апеляційного суду залишено без змін.
У заяві ТОВ «Аверс-Сіті» про перегляд судових рішень порушується питання про скасування рішення апеляційного суду й ухвали суду касаційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 331, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви
ТОВ «Аверс-Сіті» посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року у справі за позовом
ОСОБА_10 до ТОВ «Аверс-Сіті» про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії (№ 6-20093св14) і від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом ТОВ «Аверс-Сіті» до ОСОБА_11 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_11 до
ТОВ «Аверс-Сіті» про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії (№ 6-30032св14).
Так, за результатами розгляду касаційних скарг у справах № 6-20093св14 і № 6-30032св14 суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому суд виходив з того, що позов про визнання права власності може подати лише власник майна, а не особа, яка володіє майновими правами; за договором купівлі-продажу майнових прав покупець набув право на набуття права власності на нерухоме майно, а не саме право власності.
У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції, залишивши без змін рішення апеляційного суду про задоволення позову щодо визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії, виходив з того, що на підставі статей 331, 392 ЦК України можна визнати за позивачем право власності на спірні об'єкти ще до отримання документів, які посвідчують це право.
Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування судами норм матеріального права (статей 331, 392 ЦК України), покладені в основу судового рішення, яке переглядається, є неоднаковими з висновками, зробленими в указаних для прикладу судових рішеннях.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 21 лютого
2011 року між ОСОБА_9 і ТОВ «Аверс-Сіті» укладено договори купівлі-продажу майнових прав, за якими відповідач продав, а позивач купив майнові права на об'єкти нерухомості - складову та невід'ємну частину об'єкта капітального будівництва, а саме квартиру загальною площею 104,8 кв. м під АДРЕСА_1 (вартістю 144 тис. 100 грн); квартири загальною площею 110,5 кв.м, 110,8 кв. м, 110,59 кв.м, 110,3 кв. м та 110,3 кв. м під будівельними номерами НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 (вартістю 151 тис. 937 грн 50 коп., 152 тис. 350 грн 50 коп.,
152 тис. 61 грн 25 коп., 151 тис. 662 грн 50 коп. і 151 тис. 662 грн 50 коп. відповідно).
Сервіси для юристів